Костя й Катя були близнятами й пізніми дітьми свої немолодих уже батьків, які дали їм гарну освіту, допомогли обом з роботою та почали мріяти про майбутні весілля своїх чад. І батько, й мати планували, коли їм сповниться по шістдесят, зразу ж вийти на заслужений відпочинок, щоб удвох поїздити туристами за кордон, побачити більше світу, а потім уже няньчити онуків від доньки й сина. Та невблаганна доля внесла свої корективи: діти одружуватися не спішили, а життя, як деякі вважають, що на пенсії тільки починається, літнє подружжя підвело.

Коли мама почала відчувати незрозумілу втому й нестачу енергії, звернулася до спеціалістів. Як з’ясувалося після цілого ряду консультацій, це були вже наслідки серйозних причин. Хоч родина підтримувала її й чим могла допомагала, матері довелося попрощалася з ними назавжди, оформивши дітям заповіт на квартиру, ніби відчуваючи, що й тато їх незабаром покине. І справді, він пішов уві сні, несподівано й раптово.

Залишившись удвох у великій батьківській квартирі, брат і сестра, ще остаточно не відійшовши від пережитого, вже почали сперечатися між собою. Каті не подобалися друзі брата, які щовечора приходили його втішати й засиджувалися за північ, через що Костя спізнювався на роботу. Костя дорікав сестрі, що її подруги легковажні й занадто галасливі.

Щоб остаточно не розсваритися, рідні прийшли до соломонового рішення: розміняти квартиру, щоб не контролювати одне одного й не заважати кожному влаштовувати своє особисте життя. Костянтин і Катерина вважали, що їм неймовірно пощастило з обміном квартири: в сусідньому будинку сусіди по сходовій площадці одночасно виставили на продаж свої квартири – двокімнатну і однокімнатну. За трикімнатну батьківську перші господарі їм доплатили, а за доплату в їхніх сусідів купили однокімнатну.

Катя вирішила оселитися в однокімнатній квартирі, з гарним ремонтом, мовляв, вона вийде заміж тільки за хлопця з квартирою, тож її на даний момент влаштовує такий варіант. У братовій квартирі потрібно робити ремонт, але на те він і чоловік, щоб зайнятися цією справою, привести в оселю собі дружину й почати жити нормальним життям. Брат і сестра раділи: і житимуть поряд, і кожен буде собі господар буде, не пересікатимуться більше ні у ванній, ні на кухні.

Спочатку Катя раділа, що до брата перестали вчащати його друзяки, але натомість через вічко дверей сестра помітила, що Костя приводить додому щоразу іншу дівчину. Але що тут скажеш? Має право. Вона  була вже розчарована в хлопцях, надивилася на них, коли приходили до брата, й вирішила шукати нареченого в Мережі, та не простого інженера, як її сусід-залицяльник, що поверхом вище, а при посаді й грошах. Її пошук увінчався успіхом: адвокат у приватній правничій компанії. Почалося листування.

Коли в Каті заглючив комп’ютер, вона навідалася до брата, щоб скористатися його ноутбуком. Костя якраз чаював на кухні з черговою кралею. Викликавши дівчині таксі, він запитав сестру, що в неї таке термінове, що знадобився комп’ютер. Катя призналася, що листується з другом, а потім запропонувала і йому зареєструватися на сайті, та Костянтин тільки розсміявся й попередив, щоб вона через ту затію сама не втрапила в халепу.

Костянтин щось довго не повертався з магазину, і Катерина задумала авантюру, зареєструвавши на сайті свого брата. Вона переглянула кілька кандидатур і зупинилася на одній. Братові Катя не призналася, і згодом зі свого комп’ютера від його імені почала листуватися з однією жінкою. “Не має значення, що вона проста медсестра, – міркувала Катерина, – що має доньку й живе в райцентрі. Між рядками відчувається її простота й щирість, а ще вона молода й красива, таку неможливо не полюбити”. Катя хотіла б мати її своєю родичкою. Тоді за брата була б спокійна. Він перестане витрачати гроші наліво-направо на своїх численних краль, харчуватися фаст-фудами, а займеться, нарешті, ремонтом квартири, в якій вже запанував справжній холостяцький безлад.

Катерина наївно вважала, що її електронні листи зворушать серце красуні Зої, вона все кине й помчить до її брата назустріч своєму щастю, жодного разу не поспілкувавшись із ним по відео-зв’язку. Катя вже готова була поставити крапку в своєму намірі познайомити брата з цією кандидаткою в дружини, всі інші дівчата викликали в неї недовіру. Аж тут несподівано приходить повідомлення: «Привіт. Я на вокзалі. Порадь, де можу з дочкою переночувати. До себе не клич». Катя розгубилася, але, опанувавши себе, написала: «За тобою на таксі приїде моя сестра Катя, переночуєте в неї», і почала збиратися.

Зоя виявилася ще красивішою в житті, ніж на світлинах. Вона впізнала Катерину, що була дуже подібна до свого брата-близнюка Костянтина, ніяковіла й вибачалася, що завдала їй клопоту. В Каті вдома, вклавши Оленку спати, дівчата розговорилися.

– Чому ти не відповідала моєму брату? – прямо запитала Катя.

– Розумієш, я взагалі не планувала знайомитись з кимось, щоб вийти заміж, – сказала Зоя, – то моя колежанка мене зареєструвала.

– Оце збіг, – вирвалося в Каті.

– Ти про що? – здивувалася Зоя.

– Та-а.., – зам’ялася Катя, не знаючи, як викрутитися, й продовжувала випитувати:

– А чому переписувалася?

– Сама не розумію, як то сталося. Хлопець виявився таким розумним, веселим і дотепним, що спілкуватися з ним було одним задоволенням. Та в мене інший клопіт – моя Оленка.

Катерина вмовила Зою залишитися в неї ще на один день і зустрітися з братом, а сама вирішила спочатку про все йому розповісти й попросити не видати її перед Зоєю. Сказавши своїй гості, що йде в магазин, поспішила до брата. Та Кості вдома не було, очевидно, пішов у магазин за продуктами, бо сьогодні ж субота. Катя залишилася чекати брата в його квартирі(ключі до квартир були в обох), надіючись, що скоро з’явиться, бо навіть телефон не взяв.

І треба ж такому статися: Костя купив сестрі торбину картоплі й зразу попрямував до Катиної квартири. Коли на дзвінок сестра двері не відчинила, він розімкнув своїм ключем.

– Ви хто? Що робите в цій квартирі? – строго запитав незнайомку.

– Я, я – Зоя. Ми, ми з вами, Костя.., – схвильовано лепетала дівчина.

– Що-о? – ще строгіше перепитав хлопець, побачивши маленьку дівчинку в коридорі, – нічого в нас із вами в житті не було. Прошу на вихід.

Продовження цієї історії прочитаєте в наступній розповіді.