Сльози текли по Катрусиному обличчю, змішуючись з краплями дощу. Вона змерзла. Вискочила з хати в одній сукні, забувши накинути на себе куртку. І зараз йшла по вулиці, невідомо куди. Все, що відбувається з нею здавалося сном. Але це був не сон, і її душа немов розбилась на друзки.
Востаннє так зле Каті було п’ятнадцять років тому, коли не стало її мами. Дівчинці тоді було чотирнадцять років. Батька Катя і не знала, мама виховувала її сама. У жінки були проблеми з серцем, і одного разу воно не витримало. Приїхала швидка, але вже не змогла допомогти. Щоб дівчинка не потрапила в дитячий будинок, її взяла під опіку мамина сестра, тітка Рита.
Коли Катя закінчила школу, вона влаштувалася на роботу і вступила до інституту на заочне відділення. А в дев’ятнадцять років дівчина вийшла заміж за Сергія. Вони познайомилися на дні народження Катрусиної подруги. Тендітне темнооке дівчисько дуже сподобалося двадцятитрирічному парубкові, він провів її до дому і після цього вечора вони почали зустрічатися.
Спочатку все було чудово. Молодята оселилися в квартирі Сергія (квартира дісталася йому у спадок від покійної бабусі), а Катрусину квартиру вирішили здавати. Обоє працювали, будували плани, планували дітей.
А потім почалися проблеми. Катя ніяк не могла побачити омріяні дві смужки. Зверталася до спеціалістів, вони не знаходили у неї ніяких відхилень. А ще у дівчини з’явилася зайва вага. Вона не розуміла, що з нею коїться. Їла як зазвичай, багато рухалася, але продовжувала повніти. Катя сіла на дієту, почала ходити в тренажерний зал, а вага не зникала. Добре, що хоча б перестала рости.
Сергій почав все частіше проявляти невдоволення.
— Взагалі-то я одружився зі стрункою дівчиною і розраховував, що ти такою і залишишся, — сказав він дружині.
— Я намагаюся схуднути, — відповіла Катя, — але у мене не виходить.
— Значить, погано стараєшся. Мені неприємно, що моя дружина перетворюється в хом’яка …
Після цих слів Катя проревіла всю ніч і вирішила, що буде їсти ще менше і ще більше займатися в тренажерному залі.
Дівчина доводила себе до знемоги постійними тренуваннями і дієтами, але вага, немов зачарована, не зменшувалася. Стосунки з чоловіком погіршувалися. Сергій вже не соромився давати Каті неприємні прізвиська.
А одного разу жінка повернулася з роботи на півгодини раніше, ніж зазвичай і застала свого чоловіка в їхній спальні з якоюсь дівчиною. Розгубилася, схопила сумочку і вибігла з квартири.
В голові звучали слова, кинуті Сергієм їй навздогін: «А чого ти хотіла, сама винна! Перетворилася на казна що, дивитися на тебе не можу! Навіть спадкоємця подарувати не можеш!»
Куди їй йти і що робити? Катя не знала. Своєю домівки у неї вже не було. Через два роки після весілля вони з чоловіком вирішили продати свої однокімнатні квартири і купити одну — трикімнатну. Думали, що з’являться діти і їм знадобиться просторе житло.
Йти до тітки Рити Катя й не думала. Їй не хотілося турбувати літню жінку своїми проблемами. Подруги всі були заміжні і з дітьми, тому нав’язуватися їм Катя теж вважала не доречним.
Жінка просто йшла вперед, ковтаючи сльози упереміш з дощем.
Її думки перервав телефонний дзвінок. Дзвонив чоловік. Катя скинула виклик. І так кілька разів, після чого їй прийшло повідомлення: «Повертайся додому, спокійно поговоримо».
«Не повернусь», — сказала собі Катя.
Але потрібно було прийняти якесь рішення, до того ж дівчина дуже змерзла. Тому вона звернула в перший-ліпший двір і зупинилася перед під’їздом триповерхового будинку. Їй пощастило, що домофон був зламаний, і вона легко змогла увійти. Катя піднялася на третій поверх і сіла на сходи. Їй потрібно було хоч трохи зігрітися і подумати, що робити далі.
Катя притулилася до стіни і закрила очі. Незабаром вона почула кроки, хтось піднімався по сходах. Дівчина схопилася і побачила жінку похилого віку з двома об’ємними пакетами. Жінка подивилася на Катю, і дівчина не повірила своїм очам. Перед нею була її вчителька біології.
— Галино Петрівно! — вигукнула Катя.
— Так, — відповіла жінка, зупинившись. — Ви до мене?
— Ні, я тут випадково, я Катя Павленко, Ваша колишня учениця, пам’ятайте мене?
— Катрусю! — вигукнула Галина Петрівна. — Звичайно пам’ятаю. От тільки не одразу впізнала, вибач.
— Воно й не дивно, я сама себе не впізнаю, коли дивлюся в дзеркало, — і Катя знову заплакала.
— Катрусю, що трапилося? — стривожилася Галина Петрівна. — Давай, моя хороша, зайдемо до мене, і ти розповіш, що у тебе сталося.
Через кілька хвилин Катя сиділа на дивані в затишній квартирі своєї вчительки, пила гарячий чай і розповідала про все, що сталося в її житті за останні десять років, з тієї миті, як вона вийшла заміж.
Вислухавши свою колишню ученицю, Галина Петрівна, сказала:
— Як же ти терпіла таке ставлення до себе, Катрусю? Дозволяла чоловікові так говорити?
— Не знаю, Галино Петрівно, мені іноді хотілося розлучитися з ним, але я думала, кому я буду така потрібна. Він постійно мені про це говорив. До того ж я не можу народити дитину.
— Катрусю, ти вибач, але твій Сергій просто бовдур. І ти не повна. Так, ти трохи набрала вагу, бо в школі ти була зовсім худенькою, а зараз у тебе дуже жіночна фігура. Багатьом чоловікам, навпаки, подобаються такі жінки. А з приводу дітей, до речі, він сам хоч пройшов обстеження? Може, причина не в тобі, а в ньому.
— Я казала йому не раз, щоб і він звернувся, однак щоразу він реагував однаково. Лементувала, що це я винна, а з ним все гаразд. Але тепер я вже точно з ним розлучуся.
— Це правильно, щастя з ним у тебе вже не буде. Немає у нього любові до тебе. Коли любиш людину, то приймаєш всі її недоліки або взагалі не помічаєш їх. Катрусю, якщо ти вже не хочеш повертатися додому, то залишайся ночувати у мене. А завтра на свіжу голову подумаєш, як бути далі.
— Спасибі вам, Галино Петрівно. Треба ж було такому статися, що я сьогодні зайшла саме в ваш під’їзд, — посміхнулася Катя.
— Я рада, що ти вже посміхаєшся. Все у тебе буде добре, Катрусю. Ти ще така молода! До речі, завтра до мене заїде мій син, він юрист. Можна буде у нього проконсультуватися з приводу розлучення. Вам же з Сергієм потрібно буде щось вирішувати з квартирою.
Катя несподівано заснула і міцно спала до самого ранку. Можливо, подіяв чай з мелісою, яким пригощала її Галина Петрівна. Прокинувшись, дівчина не відразу зрозуміла, де вона знаходиться і згадала весь вчорашній кошмар. «Добре, що сьогодні субота, — подумала вона, — на роботу йти не потрібно, але додому все одно доведеться повернутися.»
— Катрусю, прокинулася? — в кімнату заглянула Галина Петрівна. — Умивайся, будемо снідати. Скоро приїде Дмитро. Я вас познайомлю.
Минуло два роки.
Катя рочувалася абсолютно щасливою. Кілька днів тому вона стала мамою і сьогодні її з сином виписували додому. Зустрічати Катю приїхали її найрідніші люди — чоловік Діма, свекруха Галина Петрівна і тітка Рита.
Дмитро обережно взяв на руки дорогоцінний згорток, перев’язаний синьою стрічкою і посміхнувся дружині:
— Спасибі за сина, Катрусю!
Катя змахнула сльозинку. І вже вкотре подумала про те, як добре, що в той день, коли їй було нестерпно важко, вона забрела саме в той під’їзд, де жила її вчителька біології. Сама доля привела її туди. А знайомство з Дімою змінило все її життя. Між ними спалахнули почуття, і Дмитра зовсім не бентежили зайві кілограми Катрусі.
Сергій був не проти розлучення, але спробував залишити собі квартиру, запропонувавши Каті компенсацію, на яку не можна було купити і кімнату в комуналці. Але нічого в нього не вийшло. Квартиру довелося продати, а гроші розділити порівну.
Катя вийшла заміж за Дмитра, а через кілька місяців дізналася, що чекає дитину.
— Спасибі тобі за онука, Катрусю, — сказала Галина Петрівна, — я думала, що не доживу до такого щастя. Хвилювалася, що мій Дмитро ніколи не одружиться.
— Це вам усім спасибі, — посміхнулася Катя, — за те, що ви є в моєму житті.
Фото ілюстративне.
