fbpx
Історії з життя
“Купуй не квартиру, а сусідів” – казала мені мама. Але накопичивши на власне житло найменше думалось про таке. А даремно, бо я й місяця не прожила, як почалось щось неймовірне

Але ж правду кажуть, що вибирай не квартиру, а сусідів. Тепер я зрозуміла сенс цього вислову.

Після закінчення інституту, мені довелося багато працювати, щоб накопичити грошей на покупку власного житла. Після вдалої оборудки, мені виплатили хорошу премію, і це стало вирішальною сумою для виконання моєї мрії. Підбором квартири я займалася сама. Додаткових грошей на оплату ріелтора у мене не було. Я розглядала варіанти в пристойному районі. Але це виявилося не так просто, як здається на перший погляд. То місце розташування не підходить, то вартість. Тому, коли мені попалося оголошення з моєю квартирою, я швидко все оформила, щоб не втратити свій шанс.

Квартира мені дуже подобалася. Моїй радості не було меж. Але раділа я рано. Все найцікавіше чекало мене попереду. Вечорами я почала помічати, як у сусідів зверху постійно плаче дитина. Я думала, що він просто зовсім маленький. Але одного вечора зустріла малюка на сходовому майданчику. Йому приблизно 7-8 років. Але поведінка хлопчика мене насторожила. Склалося таке враження, що хлопчику лячно. Причому усіх.

Я почала пильніше прислухатися до всього того, що відбувається в квартирі зверху. Я не розуміла, чому хлопчик так часто плаче. Одного ранку я раніше звичайного вийшла на роботу. Те, що відбувається нагорі мене затримало. Хлопчика в школу проводжала мати. Розпатлана, жінка, яка ледь трималась на ногах.

А потім я все частіше стала чути “фестивалі” сусідів зверху. Ще й друзів приводять своїх. Розговорилась з сусідкою на сходовому майданчику і дізналась, що вони давно не знають, як же вплинути на ту сімейку. У під’їзді залишилось троє, чи четверо “старожилів”, усі інші з’їхали, бо інколи тут таке відбувається, що спати просто неможливо.

— А дитина? – запитую.

Жінка очі заховала. Виявилось, що ця родина вже давно на обліку, але дитину не забирають. Глава сімейства брат якогось начальника великого, от і не чіпають їх.

— А ми теж квартиру на продаж виставили. Аби ще вгадати день, коли тихо буде, аби покупці, як оце ви, прийшли і все їм сподобалось. Управи ж на них немає ніякої абсолютно.

От і задумалась я – а чи слід мені ремонт розпочинати капітальний?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page