Тільки економить вона чомусь на моєму синові, бо сама вічно сидить на якихось новомодних дієтах, а він їсть окремо. І харчується так, що мені, як матері, його шкода.
Я взагалі не привчена пхати носа в чужий холодильник, але якось приїхала до них, привезла пироги, є в мене традиція у вихідні тішити сім’ю свіжою випічкою. Своїх нагодувала, от і молодих вирішила порадувати, хоч би сина.
З невісткою зустрілися вже біля під’їзду, вони якраз із крамниці із сином верталися. Піднялися до них, я викладаю пироги, а молоді покупки розбирають.
Я як побачила, що вони купили, то прямо там і сіла. Ковбаса та сир такі, які ми для собак на прохідній купуємо. Макарони теж найдешевші, якісь м’ясні шматки, з гордим написом “рагу”.
– Ви це самі їсте чи кудись у притулок для тварин збираєтесь? – тільки змогла запитати я.
Невістка відразу наїжачилася, сказала, що у них квартира на виплаті і вони кожну копійку рахують, тому не можуть собі делікатесів дозволити. Син стоїть киває.
Гаразд, думаю, може мені просто не все розповідають, і там з фінансами насправді значно скрутніше. Почали ми із чоловіком періодично навідуватися до молодих у гості, привозити нормальні продукти.
Син радів, але й соромився, а невістці просто було байдуже. Вона на своїй дієті як сиділа, так і сидить, взагалі не знаю, що вона там їсть, окрім гречки та яблук.
Я ще сама помітила, що у ванній у невістки купа всяких косметичних засобів, але я в них не розуміюся, тому не знала, що скільки коштує.
Мене донька просвітила в цьому питанні. Ми були запрошені на день народження сина, дочка поїхала з нами. Вона зараз на першому курсі навчається, брата обожнює, але бачаться рідко.
Зайшла вона у ванну, а потім вийшла звідти з величезними очима і давай розпитувати невістку, де та купила косметику.
Та розмова якось швидко припинилася , та й ми на доньку шикнули, таке якось непристойно питати, особливо про ціну. Але потім удома я в неї поцікавилася, чого це вона так пожвавішала.
– Мам, та ти що! Ти взагалі знаєш, скільки коштує косметика цієї марки?
І дочка назвала ціну. Я навіть не повірила, що ці маленькі пляшечки можуть стільки коштувати. Але дочка залізла в інтернет, знайшла сайт, який торгує цією косметикою, і показала мені.
Баночка крему, де зовсім крапля того засобу, коштував біля трьох тисяч. А у невістки вся полиця заставлена цими кремами, лосьйонами і бог знає чим ще.
Я уявила, в яку суму це обходиться. Це вони ось так кожну копійку відкладають? Про те, що син не в курсі, скільки ця краса коштує, я здогадуюсь, але невістка яка молодець.
Чоловіка годує як порося, найдешевшим, зате на собі не економить. А й справді, чого витрачатися на їжу, яку вона сама не їсть? А чоловікові таке зійде.
І щоразу щойно починає повторювати, що вони собі щось не можуть дозволити, це не можуть дозволити, що їм економити треба, а сама грошима, можна сказати, розкидається.
Невже дешевше не можна було щось знайти? За словами доньки, та косметика – це якась люксова лінійка, що далеко не кожному по кишені.
А нашій невістці по кишені, виявляється. Щоправда, на шкоду нормальному харчуванню, але це ж такі дрібниці, тим більше її це не стосуються. А чоловік стерпить, і таке поїсть, головне, щоб у дружини крем був такий чудовий.
От і не знаю, що тепер із цією інформацією робити. Думаю, що треба синові розповісти, у що всі ці креми дружини обходяться, а далі хай вони самі між собою розбираються.
Якщо син нормальний, то він усе зрозуміє, а якщо ні, то тут я вже нічого не зможу вдіяти. Дорослий уже, за ручку від поганої дівчинки не забереш.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся