fbpx

Квартиру я на сина молодшого перепишу, – довірливо почала свекруха, – Вам же – дача. Говорю про це зараз, аби потім не було ніяких непорозумінь. Тебе, синку, прошу уже завтра піти і відмовитись від своєї частки у нашій квартирі. Дачу ж переоформлю згодом, якщо час буде

У чоловіка є молодший брат Денис, в якого свекруха обожнює. Все меншенький робить краще, всім маму тішить, навіть невістку в будинок привів таку, що свекруха скоро співати почне, нахвалюючи її. Ми ж вічно все не такі, все не правильно. Зате коли потрібно зробити щось складніше, ніж вкручування лампочки, свекруха згадує про нас.

Молодший брат чоловіка мені не до душі одразу був. Надто він безініціативний, надто любить плисти по життю і чекати від долі подарунків.

Хоч зі свекрухою живе молодша невістка, але коли свекруха занедужала, саме я приїжджала після роботи, щоб приготувати їжу, і навести порядок. Карина ж від усього відгородилась: “ой, я не знаю, ой, я не вмію, ой, лячно зіпсувати”. Вчитися чомусь вона теж не хотіла, то у неї манікюр, то вії, то ще якась напасть.

Ремонт в квартирі мами теж ми з чоловіком робили. Молодша гілка там хоч і була присутня, але толку від них не було. Один стояв з відчуженим виглядом в телефоні копався, поки його не покличеш, друга за своїм звичаєм заявила, що “ой, я не вмію” і поїхала жити до своєї мами.

На обурення чоловіка, свекруха нас же ще й присоромила, мовляв нащо дітей чіпати. Вони молоді, ще напрацюватись встигнуть. Ще і образилася, що ми самі не хочемо їй допомагати, а намагаємося все на молодшеньких перекласти. Перекладеш на них, тримай кишеню ширше!

З дачею взагалі окрема була тема. Дачу колись будував свекор, він же і підтримував її в нормальному стані. Дача в хорошому місці, там деякі відбудували собі нормальні будинки і живуть цілий рік, умови дозволяють. Після того, як не стало чоловіка свекруха туди якийсь час не їздила, бо одній сенсу немає, ми не могли, бо працювали цілодобово збираючи на квартиру, а брат з невісткою знову сказали, що не вміють і не знають.

На дачі ніхто не з’являвся років шість, а в минулому році про неї згадали. Свекруха нас загітувала з’їздити, подивитися. Ну їдьмо. Дача потребувала ремонту, а ділянка в прибиранні, паркан теж хтось запасливий розібрав. Місце хороше, як я вже говорила, але вкладень потрібно дуже і дуже багато.

Свекруха рік думала, а на початку цього літа прийшла до нас на розмову. Сказала, що ця дача буде відписана нам, а квартиру вона відпише молодшому, тому що у нас житло є, а у них немає. Озвучує вона це зараз, щоб потім не було ніяких непорозумінь. Документи оформить всі, але потім. Чоловікові ж належить відмовитися від своєї частки в її квартирі.

Я тоді чоловікові відразу сказала, що ніяких переоформлений квартири, поки вона не оформить на нього дачу. Так воно всім буде спокійніше, ми навіть тоді мали з ним не приємну розмову, бо чоловік переконував, що це його мама і так чинити з ним вона точно не стане. А я говорила, що заради молодшенького вона ще й не таке влаштує.

Але зійшлися на тому, що дачу ми наводимо в порядок під себе, а квартиру переоформляє чоловік після отримання у власність дачі. Все літо ми туди їздили, ремонтували будинок, приводили в порядок ділянку, поставили нормальний паркан. Все це влетіло нам у копієчку, але не шкода, для себе ж.

Три тижні тому на дні народженні Дениса, куди нас запросили, була озвучена ще одна радісна новина – їх сімейство чекає поповнення. Ми привітали, пораділи, а свекруха навіть розплакалася. Ось так зі сльозами на очах і заявила, що як добре, що дачу відремонтували, буде малюкові чисте повітря і свої ягідки.

Ми з чоловіком отетеріли  від такого розкладу, але до останнього хотіли вірити, що вона про якусь іншу дачу. В кінці дня народження чоловік відвів маму в сторонку і задав питання, що за дача. Вона ж спокійно так каже, що ту, яку ми все літо ремонтували, вона віддасть Денису. Ну там же дитина, а їй потрібне свіже повітря.

Чоловік нагадав, що ми взагалі-то туди грошей вклали дуже багато, але свекруха не розгубилась – добре, каже, молодці, подарунок для племінника буде відмінний. Ще й розтлумачує, що нам дача – це примха і надмірність, а ось маленькій внучки і її мамі – перша необхідність. Гроші ж – ще заробимо, а поки можемо вважати, що і мамі допомогли, і брату з сім’єю, це повинно нас, мабуть, якось заспокоїти і потішити.

Природно, після такого повороту ні я, ні чоловік спілкуватися зі свекрухою не хочемо. В голові безліч варіантів, як далі діяти, жоден з яких не передбачає мирного подальшого існування. Дуже шкода чоловіка. Він реально здав за цей час. Я бачила зі сторони які саме відносини у них в родині, а він мабуть от тільки зараз усвідомив усе. тримається, робить вигляд, що йому усе одно, але жя бачу. А як зарадити не знаю.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page