fbpx

Ларисина мама періодично повторювала: – Ось побачиш, доню, повернуться їм наші образи. Бог все бачить! І дійсно поруч з новою жінкою її батько не ужився

Всі його вмовляння на неї не діяли. Варто було тільки озирнутися назад і згадати долю своїх батьків.

Він ходив за нею по п’ятах. Зізнавався в коханні. Говорив, що просто не може без неї. Писав ласкаві повідомлення і обсипав компліментами. Вона навіть не знала, як все сприймати.

Антон їй подобався. Стрункий симпатичний чоловік. Умів заробляти на життя. Мав свою фірму. Напевно б інша на її місці прийняла його і насолоджувалася дарами, які він підносив. Тим більше Лариса на даний момент ні з ким не зустрічалася. Попередні стосунки закінчилися, а нових ще не було. Вона перебувала у вільному польоті і очікувала свого щастя.

– Ти багато втрачаєш, – постійно повторював він їй . – Могла б ні в чому собі не відмовляти. Я готовий виконати будь-яку твою забаганку.

Їй було приємно чути ці слова. Звичайно ж гріла душу його активна увага. Було в ньому тільки одне «але». Він був одружений, і в його родині росли діти. А вона не могла піти проти своїх принципів. Розуміла, що «на чужому нещасті свого щастя не побудуєш».

Їй було п’ять років, коли її батько пішов з сім’ї. Досі перед очима стояли мамині сльози і переживання. І тоді Лариса присягнулася, що ніколи в житті не підійде до одруженого чоловіка, щоб нікому не завдавати болю. До того ж її мама періодично повторювала:

– Ось побачиш, доню, повернуться їм наші образи. Бог все бачить!

І дійсно поруч з новою жінкою її батько не ужився. Почав випивати. А його дружина теж залишилася одна з маленькою дитиною на руках. Виявилося, що все в житті повертається: і добро, і зло.

Ось і намагалася Лариса тримати облогу від настирливого залицяльника. Всі його вмовляння на неї не діяли. Варто було тільки озирнутися назад і згадати долю своїх батьків. Вона втомилася від його наполегливості. Зібрала свої речі та й переїхала в інше місто. З очей геть з серця геть. Дізнавшись про від’їзд, він припинив всі спроби. Не такими вже й сильними виявилися його почуття.

На новій роботі заступник директора відразу ж звернув на неї увагу. Скромна працьовита дівчина не намагалася особливо виділитися з натовпу. Зосереджена на своїх справах, не дивилася по сторонах і не пліткувала з колегами. Було в ній щось загадкове. Він запросив її в кафе. Першим ділом вона подивилася на праву руку і не побачила там каблучки. І все-таки про всяк випадок поцікавилася:

– Ви одружений?

Він трохи здивувався її питанню, тому поцікавився:

– А це для тебе так важливо?

– Дуже! Я не зустрічаюся з одруженими чоловіками! – твердо заявила дівчина.

– Тоді можеш перевірити мій паспорт! Я абсолютно вільний! – нарешті сказав їй Максим. – Останнім часом я дуже багато працюю, тому до особистого життя так справа й не дійшла.

Лариса у відповідь просто посміхнулася. На її душі стало значно легше. І вона з задоволенням прийняла його пропозицію.Відтоді вони почали зустрічатися.

Максим виявився дуже добрим і уважним. Неначе вона, пройшовши випробування, отримала приз за те, що відмовилася від «грішних» стосунків з Антоном. Через півроку вони одружилися.

Лариса зустріла своє справжнє щастя заслужено!

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page