Знаєте, мені кажуть: «Могла б і пробачити, інші пробачають». Але як таке можна пробачити? Як? Це ж не просто він інколи бігає на сторону, а він старається, розумієте? Ста-ра-єть-ся.
Після тринадцяти років шлюбу чоловік може старатися тільки в одному – як найкраще ні за що не відповідати в родині. Це його єдине старання.
А тут таки постарався, що я все й розкрила.
Справа в тому, що за ці вісімнадцять років мій чоловік мені дарував різні подарунки, переважно з супермаркету набір для душу чи парфуми, якими не можливо було пахтитися.
Тому далі він мені давав гроші, щоб не морочити собі голову.
– Тобі не вгодиш, – казав він мені при цьому.
Але наближалося свято Миколая і я не сподівалася ні на що суттєве, може, купить мені мої улюблені солодощі, хоч це він точно знає і мандаринки.
Зате я накупувала подарунки дітям і лазила на антресолі аби їх там заховати і там я побачила дуже гарний подарунок мереживного чуда. Невже чоловік вирішив нарешті змінити наше життя в кращу сторону? Між нами стосунки стали прохолоднішими, але двічі в тиждень мене голова не боліла, тому я вважала, що у нас все прекрасно.
А тут буде ще краще, якщо вже й чоловік взявся за голову.
З такими думками я вирішила не класти йому під подушку шкарпетки, а купила тример для бриття.
Подарунок так само дорогий і відповідний по вартості.
Стала вже чекати свята, перед тим кілька днів готувала чоловікові смачненьке і те, що він любить, переглядала наші старі фото і аж сльозу пускала, що все у нас було добре, а стане ще краще. Я ж так його люблю, він мені такий рідний, навіть, коли обдирає з хліба скоринку і крихти падуть на підлогу.
Нічого, замету, головне ж, що йому смачно.
Зранку на Миколая під подушкою і мене стояли мої улюблені цукерки і кілограм мандарин…
На антресолях не було того мережива, я не побачила його, коли дітям подарунки забирала, але вирішила ще раз перешукати. Нема.
Отже, він для якоїсь жінки постарався і розмір дізнатися, і в магазин піти та вибрати, і додумався заховати аж на антресолі, хоч я прошу який рік карниз поправити, то йому коліна хрустять.
Як таке можна пробачити?
Та ба більше – я вже тепер не зможу милуватися нашими фото з дітьми, бо там буде він і я буду знати, що він зробить через стільки років.
От, що таке зрада, чоловіки і таке не пробачають.
Звичайно, що я залишила його без копійки і ще й аліменти буде платити пристойні, а на ті крихти, яка з ним жінка майбутнє плануватиме?
Але я не вважаю, що отримала сатисфакцію, він забрав у мене набагато більше. Хіба ні?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
