fbpx

Люба до мене ставилася непогано, як мені здавалося, але лише спочатку, поки їй потрібно було зміцнити свої позиції. Потім вона швидко почала наводити свої порядки. Моя думка не враховувалася, звичайно. Зрештою дійшло до того, що одного разу тато зібрав мої речі і відвіз до своєї матері, моєї бабусі. Вона на той час уже переїхала з міста до села

Нещодавно пішов у засвіти мій батько, і я виставила з його квартири жінку, з якою він жив останні п’ятнадцять років. Родичі вважають, що я вчинила не гідно, але я так не думаю.

Мами не стало, коли мені було 10 років, недуга забрала її за лічені місяці. Батько виявився із тих чоловіків, які зовсім не вміють жити одні. Майже одразу він почав шукати заміну мамі. Я ж на цей час передавалася то одній, то іншій бабусі. Не можу сказати, що мені було від цього зле, але хотілося таки мати якийсь свій кут, а не як я – всі речі у рюкзаку.

Тато кілька разів знайомив мене з різними жінками, коли починав із ними жити. Напевно, він щиро хотів, щоб ми потоваришували, але я сприймала його вчинок як зраду мами. Тим більше, надовго ці жінки не затримувалися в нашому будинку.

Коли мені виповнилось п’ятнадцять, тато зійшовся з Любою. Хотілося б написати, що я одразу відчула в ній щось нехороше але це не так. Спочатку вона мені навіть подобалася.

Люба до мене ставилася непогано, як мені здавалося, але лише спочатку, поки їй потрібно було зміцнити свої позиції. Потім вона швидко почала наводити свої порядки. Моя думка не враховувалася, звичайно.

Зрештою дійшло до того, що одного разу тато зібрав мої речі і відвіз до своєї матері, моєї бабусі. Вона на той час уже переїхала з міста до села.

Це повністю перевернуло моє життя – мені довелося змінити школу, бо від бабусі їздити в стару було дуже далеко, змінити коло спілкування та змиритися з тим, що батько проміняв мене на свою Любу. Тато приїжджав перші місяці, але потім якось усі візити зійшли нанівець

Відносини у нас трохи налагодилися вже після того, як мені виповнилось двадцять три. Я навчалась у  до місті, почала іноді з ним бачитися. Він кликав мене жити не в гуртожитку, а в себе, але я відмовилася, навчена гірким досвідом. З Любою я не бачилася, але знала, що вони з батьком також живуть разом, хоча і не розписалися.

Згодом я вийшла заміж, маю й дитину, батько кілька разів приїжджав подивитися на онука, а потім він зліг і вже не оговтався. А Люба щойно тата виписали, поїхала до доньки сестри, якій терміново потрібна була допомга з малюком. От так швидко і терміново, що лежачого чоловіка довелось залишити.

В останню путь батька проводили ми з чоловіком, а Люба лиш гірко плакала і збирала гроші, які приносили люди як допомогу. Звісно, нам вона не дала жодної копієчки.

Люба активізувалась тільки тоді, як дійшла черга до спадку. Я лиш плечима знизала, адже не розуміла геть про що мова. Квартира у якій вони жили з тато належала мені. Колись її отримала татова мама від заводу, а після того, як тато зійшовся з Любою бабуся її на мене переписала “аби ти, дитино, світами з торбою не пішла”.

Ох, якою ж була реакція Люби, коли вона все те дізналась. І ось коли я прийшла аби забрати в неї ключі від квартири ця пані влаштувала справжню виставу. Не буду описувати, але сцена була неприємною і дуже.

А наша рідня після того, як Люба все ж квартиру звільнила в один голос почала заявляти, що я не права і так чинити не повинна була. Мовляв ця жінка “замінила тобі рідну маму”.

От хто мені маму замінив? І що? Я повинна була їй дозволити жити у своїй квартирі? Хіба мій вчинок не логічний?

08,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page