fbpx
Історії з життя
Люблю на річку ходити вранці, коли народу мало. На цей раз на березі опинилися три людини: молода пара з дитиною трьох років. Я мимоволі замилувалася на них: красиві, молоді, а головне – люблять одне одного. Чоловік і дружина постійно кидали один на одного ласкаві погляди. Дитині три роки, значить разом ця пара не менше 4-х років, а поводяться, як молодята. Буває ж таке! Але вже невдовзі картина рухнула

Згадалися знайомі пари, в яких чоловік і дружина через три роки втрачали один до одного інтерес і виглядали так, наче відбувають повинність. “Гостренький період” скінчився, а духовна і емоційна близькість не з’явилася.

Пару на березі хотілося сфотографувати і приводити в приклад.

Із-за пагорба показався чоловік років шістдесяти. Люди поступово підтягуються до води і через години дві весь берег стане схожий на лежбище морських котиків.

І раптом дитина кинувся до літнього чоловіка з радісним криком:

– Тату! тату!

Від подиву я застигла, як дійові особи п’єси “Ревізор”.

Чоловік підійшов до прекрасної парі і сказав:

– Вітю, візьми ключі і віджени машину на стоянку, я її біля стежки залишив. Хлопець розторопно одягнувся і незабаром зник за пагорбом.

Чоловік чмокнув молоду жінку в щічку, вона неприродно посміхалася.

І тут я зрозуміла, що Вітя був водієм у цієї дружної сім’ї. Вся райдужна картина впала, як картковий будиночок.

Милуватися стало ні на кого і я поспішила піти додому.

Автор: Nataliya Varsʹkoya.. “Щаслива пара”. Побутова іронічна проза).

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page