– Давай до мене, бо всяке може бути.
– Але вони далеко, – намагалася викрутитися Люда.
– Сьогодні далеко-завтра вже близько. А люди, як ринуться, то ти знаєш, що буде на кордоні?А ти з дитиною малою на морозі добу будеш стояти?
Що ж, прийдеться їхати до мами… і до чоловіка.
Першою думкою про Володю була «Слава Богу, що він в безпеці». Байдуже на сварки чи непорозуміння, але він живий, а все це просто її характер та різне виховання. Бо вона одиначка, а він з багатодітної родини, де мама тягнула на собі сім’ю і була дуже вимогливою та набожною. Людмила знала, що мама і тато дадуть їй все: гарний одяг, освіту, дім. А все інше, як їй буде треба вона заробить сама або дасть чоловік.
Проте, Володя не спішив давати. Він чомусь вирішив, що він теж одинак в її батьків: жив в її будинку, витрачав кошти на дитину, а те, що заробляв, то були копійки. Він виправдовувався тим, що затримали зарплатню, у всіх таке, але Людмила знала, що він просто витрачав на себе.
Вона поїхала до Польщі. Володя її не зустрів – був у рейсі, мама приїхала на кодон і вони доїхали до квартири, яку вона орендувала. Звичайна двокімнатна квартира в Варшаві, де жила мама і вони мали жити з Володею.
Далі почалася така рутина – гроші, яких вистачало лише на прожиття. А зарплатня Володі йшла на його витребеньки – дорогий годинник, телефон, фастфуди… Він жив для себе і ставив Людмилі претензії, що дитина надто голосна, а він хоче відпочити.
– Софійці лише 2 роки!
– То вчи її змалку, – обрубував він.
Те, що в Україні здавалося неприпустимим, тут просто помножилося. Теща тягнула їх на своїй зарплатні, яка на мірку Польщі, не була вже такою й високою.
– Мамо, я вертаюся назад, – почала говорити вона, коли зрозуміла, що задихається в тих коротких проміжках Володимирової присутності, – Тут тісно нам всім, а Софійка звикла до свого подвір’я, до інших дітей. Я тут не можу.
Мама б може й згодилася, але новини з України вили сиренами.
– Ми в безпеці. Дивися, що там люди переживають, потерпи, іншим гірше.
Далі вона зрозуміла, що знову при надії. Їхати назад сенсу не було. Дитина з’явиться на світ в чужій країні, а вона буде поруч з чоловіком, який їй з кожним днем стає чужим.