Моя свекруха завжди була дуже практичною та мудрою жінкою. Вона не втручалася у особисте життя своїх дітей. Якщо зверталися за допомогою, то з радістю допомагала, але могла і без потреби надати допомогу від щирого серця.
Старша дочка подарувала їй онука, а у нас із її сином є маленька донечка. Щаслива бабуся любить дітей і намагається їх балувати.
При всіх своїх плюсах моя свекруха має один істотний недолік: вона інколи вживає “міцні” слівця. Причому, вони у неї не загальновживані, а власно “виробництва”. Вона так їх у мову свою вкручує, так висловлюється, що її вираз передавав набагато більше і був цілком однозначним.
Нам довелося звикнути до цієї її особливості, і часом ми навіть не звертали на це уваги. Важко було собі уявити, щоб вона заговорила інакше.
Але одного прекрасного дня все змінилося.
Якось свекруха разом із нашою донечкою вирушили до магазину. Це був вихідний, і людей довкола було дуже багато. На касі, звісно, зібралася величезна черга.
Наповнивши кошик необхідними товарами, бабуся з онукою стали у чергу. Свекруху складно було злякати чергою, вона спокійно стояла і розглядала товари на всі боки, а ось трирічній онучці стало нудно.
Тут дівчинка побачила, що в магазин забігло маленьке цуценятко. Воно зупинився досить далеко за зоною з касами. Підійти до нього дівчинка не могла і почала кликати його до себе: «На-на! Йди до мене!”
Люди навколо стали посміхатися, а дівчинка сказала:
– Цюця, йди до мене!На-на!
Черга почала спостерігати за дівчинкою та цуценятком. Але мале собача не рухалося і йти до людей не поспішало. Тоді дівчинка виявила наполегливість:
– Малий! На-на! Ну іди до мене!
Люди з зворушливими посмішками спостерігали за малечею, яка так наполегливо кликала до себе цуценятко. Але тут терпець у моєї доньки увірвався і вона видала:
– Ах ти ж сякий-такий (назвала вона цуценя епітетом, який найчастіше її бабуся вживала сидячи перед телевізором), та я ж а ти (і знову бабусині слівця та на увесь магазин) !
На хвилину запанувала німа пауза, а потім усі дружно зареготали. Зате бабусі стало ніяково, і вона вся почервоніла. Їй довелося вистояти чергу, а потім швидко вийти з магазину.
Цей випадок змусив мою свекруху висловлюватися обережніше і лиш тоді, як діти сплять, або в іншій кімнаті.
Виявляється, не лише ми навчаємо та виховуємо наших дітей, а й вони – нас.
31,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
