Мабуть, у мене незабаром з’явиться ще один колишній чоловік

Днями з’ясувала, що чоловік частину своєї зарплатні витрачає на маму, яка, між іншим, сама ще працює і пенсію отримує. Не бідує, словом.

Бюджет у нас спільний, але дізналася я про це тільки через два роки після весілля. І, звісно, мене це дуже зачепило і навіть обурило, бо ці два роки я відчайдушно намагаюся звести кінці з кінцями.

Це моє друге заміжжя. У мене є син і колишній чоловік справно підтримує його матеріально. Але ці гроші я не вважаю своїми, це гроші сина.

З цих грошей купується одяг дитині, іграшки, оплачуються гуртки. Гроші із сімейного бюджету на сина не витрачаються практично.

Дитина вже досить доросла, тому їсть те саме, що й ми, а всі додаткові витрати покриваються за рахунок допомоги колишнього.

А в нас із чоловіком спільний бюджет. З нього платиться комуналка, купуються продукти, заправляється та ремонтується машина, купується одяг та покриваються всі інші витрати.

Я ніколи не вела строгий облік грошей чоловіка. Навіть на гадку не спадало, що він третину зарплати може віддавати матері, яка взагалі не бідує.

Я працюю, чоловік працює, але маємо сплачувати позику за машину, бо вона з’їдає відчутну суму від нашого заробітку, тому не так легко нам живеться.

Водійських прав я не маю, машиною здебільшого користується тільки чоловік, і придбання машини було його ініціативою. Платити нам ще два роки за неї. Достроково погасити борг не було можливості.

І тут я дізнаюся, що третина його зарплатні йде з сімейного бюджету, який і так ледь тримається купи, на його маму. Мене це обурило, бо, по-перше, я не знала, а, по-друге, навіщо? В свекрухи і так усе добре.

Чоловік аргументував це тим, що мама його виховувала сама, тому зараз він має їй віддячити. Мабуть, це йому мама і сказала, незважаючи на те, що у сина взагалі є своя родина.

Я обурилася, бо щомісяця намагаюся розподіляти сімейний бюджет так, щоб на все вистачало, а чоловік тим часом частину віддає набік.

– Тобі ж ще колишній платить, звідти можеш взяти частину, а мені треба допомагати мамі, – знизав плечима чоловік, коли я почала з ним розмовляти на цю тему.

Я пояснюю, що чоловік платить не мені, а дитині, і ці гроші мають йти на дитину.

Але брати з тих грошей на власні потреби я точно не буду. Тим більше через те, що чоловік якогось милого віддає третину заробітку мамі. Щомісяця віддає, розумієте?

Ну в тут чоловік сказав, що ми все одно витрачаємо гроші на мого сина, годуємо його, наприклад, тому немає нічого страшного, щоби відмовитися від деяких гуртків і вкласти ці гроші в сім’ю.

Буквально так і сказав, годуємо ми дитину! Чи багато п’ятирічна дитина з’їдає, враховуючи, що цілий день вона у дитячому садку? Мені видається, що точно в рази менше за ту суму, яку чоловік витрачає на свою маму.

Розсварилися через це остаточно. У запалі чоловік ляпнув, що він виховує чужу дитину, а я ще й якісь претензії маю.

Мабуть, у мене незабаром з’явиться ще один колишній чоловік. Але дякувати Богові, що у нас не було діток. Думаю, у цьому випадку про фінансову підтримку я могла б тільки мріяти.

You cannot copy content of this page