Майже три роки тому мій син занедужав. Аби поставити його на ноги невістка моя подалась за кордон на заробітки. Приїздила вона за цей час чотири рази і перед кожним її приїздом я мусила у домі робити “генеральну ревізію” і все, аби вона не побачила зайвого. Я розумію, що так не можна, але це не моя таємниця і якщо вже на те пішло – син моя дитина, не невістка.
Ольга дуже добра і хороша. Вона мені завжди подобалась: привітна, усміхнена, ввічлива, а господиня яка хороша. Жили вони із сином моїм ну дуже гарно, я натішитись не могла. Думали, що так до віку буде, але ж сину одного дня зле стало. Відтоді і почалось…
Ми об’їздили із ним майже всю Україну аби хоча б зрозуміти, що з ним. Зрештою ми таки дізнались, але легше від того не стало. Для того, аби синочок мій жив нормальним життям, потрібні були кошти чималі.
Я думала квартиру свою продавати, але мене переконала невісточка того не робити:
— Я в Англію до сестри поїду. Вона там живе давно, кликала мене не раз, тож я ніби як і в рідні житиму, а зарплату вам передаватиму.
Саме завдяки Олі син мій нині живий і здоровий. Вона б і повернутись уже могла, та вони хочуть дім під Києвом придбати замість нашої квартирки маленької. Все ж у домі сім’ї просторіше, ніж у двокімнатній квартирі зі мною.
І все ніби як добре було, доки рік тому я не дізналась, що син мій має іншу. Він до неї їздить часто, кілька разів вона й до нас приходила.
Я у важкому становищі нині. Син просить Олі нічого не говорити, запевняє, що він її ніколи не покине, але й сам він не із заліза.
Мені прикро і шкода невістку. Цілий рік я тримаю цю таємницю і від того дуже неприємне відчуття. Ніби як я зрадила когось.
А може розповісти їй усе? Але ж з іншого боку, між сином і невісткою усе гаразд, вони спілкуються, як і спілкувались. А що, якщо я влізу і зруйную сім’ю?
Так усе заплутано. Підкажіть, як вчинити краще?
Христина П.
Головна картинка ілюстративна.
