Мала величезний дім, який будували з чоловіком із єдиною думкою – житимемо на старості в ньому з дітьми і онуками. Зробили його справді великим на кілька входів, усе, аби перетворити його на фортецю нашої родини. Та хіба ж я знала, що сама захочу його продати і якнайшвидше? Та хто б повірив що я з радістю віддам ключи чужій людині все тому, що моя невістка ну дуже вже любить чистоту і порядок.
Дім свій ми з чоловіком десять років власноруч зводили. Вдень на роботі, гроші на матеріали заробляли, а вночі і вихідні будуємо. Вимріяли його, виплекали кожну цеглину. Усе зробили як і планували, ніде на компроміс не пішли. Хай не знали спочинку, хай не мали обновок, а дім ось він – стоїть фортецею і око радує.
Думали. що житимемо там дружньою великою родиною. Двоє діток наших, онуки і ми. Мріяли щасливі у новому домі і не здогадувались, що саме на його зведення і поклав своє здоров’я мій чоловік. Не стало його швидко. Спеціалісти лиш руками розвели, мовляв не можна йому було важко працювати. Не з його здоров’ям.
Довелось мені уже далі самій у тому домі діток ростити. Скільки усього було і не переказати. Але виростила обох. Донька в Іспанії долю свою знайшла, а син привів невістку у наш дім. Хороша Маринка, хазяйновита. І матуся з не чудова, але є одне але – надто вона порядок у всьому любить.
Не знаю де в неї ті сили брались, але Маринка щодня підлоги наші кілометрові миє, пилососить і вічно пил стиирає. двері і вікна то щодня, а кухню вимиває щовечора.
Скажете – радій. А ви спробуйте так пожити. Усі тумбочки на кухні відсовує і миє поза плитою щовечора. Доки не стане на драбину і пил з люстри не зітре – спокою не матиме, не засне просто. А одного разу чую, вночі щось шарудить. Виявилось Маринка килим у своїй кімнати витріпати несе. Згадала, бачте, що не пилососила перед сном і не могла заснути знаючи, що брудно.
Ну от скажіть, хіба так можна? Думала я думала, як його бути. Дівчина вона хороша, та й син з нею щасливий, одна я виходить незадоволена.
Знайшла я покупця і дім свій продала. гроші на трьох розділила. Собі купила однокімнатну квартирку а решту грошей сину віддала, вони дім придбали, а роботи біля нього багато.
Тепер я щаслива і спокійна. Тумбочки уже місяць стоять на свому місці і плиту газову ніхто не рухає. Дивлюсь на пил і радію, що він є.
Може й не права я, але в усьому міра потрібна. Для мене краще рідко, але якісно, а не щодня люстри мити.
Рита Д.
04,11,2022