fbpx
Історії з життя
Мама казала з тобою не одружуватися . Коли я почула цю фразу, то мене почав душити сміх. “Господи, приїхали ще й мама”. – промайнуло в голові

Ні, розмовляла я зовсім не з маленьким хлопчиком з сусіднього двору. Відповідав на мої повідомлення дорослий, успішний чоловік трохи за 40 років. Керівник структурного підрозділу, що твердо стоїть на ногах.

Говорив він про події 10 річної давності. Тоді, 10 років тому. Коли йому було всього лише трохи за 30 років, і він очолював філію невеликого банку в центрі столиці, його мама не схвалила маленьку 18-річну пілеглу, для свого сильного і успішного синочка. “Такій вистачить підвищення і дорогих подаруночків”, – Явно наспівала йому вона. Женись ось з цією дівчиною, вона старша і серйозніша, а ту ніколи не пізно взяти на роль простішу. І він, прислухавшись до маминої думки, одружився. А на ранок після весілля чекав мене під дверима банку. Я пройшла повз, зробивши вираз обличчя з розряду “ну ти і чудовисько”. В той момент, як серйозний чоловік з перспективою на майбутнє в моїх очах він випарувався на нуль.

З дружиною у нього не склалося, вони розлучилися. “Не любив”, – як сказав він мені. Дітей не нажили. І ось буквально зовсім недавно я дізналася, що всі ці роки він був поруч зі мною. Під чужими акаунтами, іменами, втираючись в довіру, відпрацьовував функцію безкоштовного психолога, слухаючи терзаючі мене переживання. 10 років, він просидів на вухах у тої самої простенької дівчинки, не з самою шикарною зовнішністю і дуже поганим характером.

Давай, я дозріла на роль простішу. Ту саму, що тоді ти був готовий мені запропонувати. Якраз є вільний час, поки я розлучилася з першим чоловіком і ще не зустріла другого.

– Ні, ця пропозиція більше не актуальне. Або в РАЦС або ніяк. Взагалі якщо у нас щось і буде, то тільки після весілля, а поки я залишуся поруч з тобою і займу все ту ж вичікувальну позицію.

– Як так? Я ж тепер знаю, що ти бродиш десь поруч.

– Повір, я впораюся і знайду до тебе підхід.

Ти не любив мене ніколи, інакше не ставився б так обачливо. Ти шукав ту, з якою тобі буде зручніше, прислухаючись до порад оточуючих. Це твій вибір і твоє право, але я зовсім не зручна жінка і явно не підходжу тобі. Та й з твоїми можливостями завжди можна знайти варіант красивіше і молодше, не обтяжену дітьми і турботами.

Я завжди не подобаюся мамам своїх чоловіків. Мама мого першого чоловіка поставила ультиматум або я або твоя дівчина.

– І що ж ти вибрав? – Запитала я у нього тоді.

– Ну я ж тут. Відповів перший чоловік.

Він кинув мене після проблем зі здоров’ям у сина. Тоді мати переконувала, що йому ні до чого ці проблеми. Він зібрав речі і пішов. Ми якось намагалися зберегти стосунки, але я не змогла пробачити йому цю слабкість. Через 1.5 року він остаточно пішов до молодої любаски. Зараз, після 5 років, він розлучився зі своєю дівчиною, що так і не стала йому офіційною дружиною. А наш син практично відновився, і мало чим відрізняється від звичайної дитини. Колишня свекруха, намучавшись з новою тепер уже громадянської невісткою, дивилася на мене зовсім іншими очима. Видно було, що вона не проти нашого возз’єднання. Однак, в моєму житті вже з’явилася нова людина.

Мама другого чоловіка благала кинути мене відразу. Якщо раніше я просто була молодою, але вельми перспективною дівчинкою. На момент знайомства з її сином я сама стала мамою дитини-інваліда, з розбитою кар’єрою і долею. А її успішний і перспективний хлопчик поліз у це болото, твердо вирішивши в усьому мене підтримувати. Ми офіційно одружилися. Зараз у нас з нею добрі стосунки, і я сподіваюся, що і в подальшому її не розчарую.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook