«Мама каже…», – почав ближче знайомство Олег, але не від слів мами щодо мене мені очі округлювалися. Я не могла повірити, що жінка, яка була в моєму становищі таке може говорити.
Олега я свідомо вибрала як кандидата в чоловіки, хоч на роботі й шепотілися, що він доволі ощадливий.
Справді, він прийшов до мене і сказав, що ми пройдемося до ресторану, щоб нагуляти апетит і так само звідти, щоб розтрясти зайве. Вибрав замість мене страви, мовляв, хоче вгадати мої смаки і сказав, що я можу залишити чайові.
Під «страва», то була м’ясна дошка і салат для неї, докшу він спорожнив сам. Назад йшли пішки, хоч мене й натерли підбори.
Але я була готова жити з таким чоловіком, адже мій попередній те й робив, що влаштовував вдома застілля, так налагоджував контакти з колегами і вся наша зарплата йшла на пригощання гостей, які навіть хліб не приносили, але заходили чи не щодня.
Коли у мене на світ з’явилася дитина і я зажадала тиші та спокою, то чоловік сказав, що у мене містечкове мислення і зник без оплати оренди на наступний місяць.
Прийшлося вернутися до батьків, які мені дуже допомогли.
І допомоги я чекала і від майбутнього партнера, щоб разом ростити мою доньку і спільних, якщо будуть. Працювати і підтримувати один одного.
І тут Олег і просвітив мене щодо того, що ж каже його мама в мою сторону.
– Мама каже, що ти маєш мені дякувати за те, що я на тобі женюся. Вона хоче аби донька жила з твоїми батьками, а ми окремо, зарплату ти маєш віддавати мені, бо я маю розпоряджатися грошима, можеш собі лишати кілька сотень на жіночі потреби, але з чеками. Оскільки ми житимемо у мене, то комуналка за твій рахунок, я сам допомагаю мамі з грошима і це буде зі спільної нашої зарплати. Дітей ми плануємо вже, щоб мати сили їх виростити. На маму не розраховуй в допомозі, вона вже в літах і сама потребує піклування. Мама казала, якщо ти будеш мати заперечення, то сказати найважливіше.
– І що?, – здивувалася я.
– Сказати, що вона знає, як бути на твоєму місці, бо тато нас так само покинув і вона так само радо б вибрала такий варіант чоловіка, як я.
– То твій вітчим був такий, як ти?
– Ні, він був дуже поступливим і всім заправляла мама. Але вона сказала, що жінка в твоєму становищі матиме за щастя жити з таким чоловіком, як я.
Мені дар мови відібрало. Оце так поворот. Жінка, яка була на моєму місці, замість того аби мене зрозуміти, вказує на всі неприкриті місця і тисне.
Що ж. Хай буде так.
– У мене заперечення щодо доньки, вона не буде жити з батьками, бо далеко до школи, я не буду їхати з одного кінця міста в інший і назад. Це не вигідно по грошах.
– Справді, – задумався він.
– Так і зауваж, що це треба робити двічі в день і такі витрати тільки через те, що дитина житиме в твоїй квартирі, а комуналка й так на мені, тому ти не маєш цікавитися, скільки вона використовує світла чи води.
– Слушно, – погодився Олег.
– Та й дитину вона може бавити, коли я буду тобі вечерю готувати.
– Так, і це слушно.
– Тоді домовилися.
Далі ми домовилися до того, що грошима завідую я, адже інакше я нервую і у мене мігрені. Свекруха пробувала наставити Олега на шлях істини, але я була мила і терпляча. Через якийсь час ми купили дачу, щоб там мама жила на свіжому повітрі, далі машину, щоб можна було до неї їздити.
Малюк не завдавав мені клопоту, адже Олег залюбки з ним грався, коли я готувала йому вечерю.
Поступово чоловік зрозумів, що єдине правило в родині – це любити того хто біля тебе і про нього піклуватися. Про це йому мама чогось не сказала і чому – як ви гадаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
