Мені 33 роки, освіта є, але працюю звичайним продавцем. Із батьками не живу з 20 років. Орендую житло, працюю, є стосунки.
Коли потрібна якась допомога мені, я можу попросити у мами, але вона дає тільки в борг. І так було завжди.
Ось зараз отримала латку віддала їй 3500 на що брала. А вона мені каже, а ти не забула ти мені ще 900 гривень винна з весни. Я сказала віддам але трохи пізніше тому що мені важко.
Я дещо з техніки брала на виплату, орендую квартиру. Про все це мама знає, знає, що я маю мінус на карті, бо дзвонили з банку і їй вони дзвонили. Але ніяку допомогу не запропонувала.
Ці 3500 гривень я брала в неї що б закрити одну із своїх карток.
Мама живе з моїм вітчимом, обоє працюють. Отримують зарплату вищу за середню, живуть у маминій квартирі.
Є в мене ще бабусі (бабуся і її сестра) живуть окремо одна від одної, одна і друга в однокімнатній квартирі. Дуже близькі між собою, але з’їжджаються не думають що б я не орендувала житло.
Я б і не погодилась на це, мабуть, бо якось це не правильно, напевно.
Одна з них кличе мене до себе жити завжди, але я їй пояснювала, що я не маленька, щоб з нею разом жити, я хочу мати свій окремий куточок, тим паче, що у мене є стосунки.
Загалом я описала вам картину.
Напевно питання все ж таки більше до мами і до грошей. До речі, вітчим живе з нею вже 25 років. І жодного разу він мені ніяк не допоміг. Ми навіть не спілкуємося абсолютно. Раз на рік по телефону. Привітати з днем народження.
Скажіть, це нормально, що мама мені тільки зичить гроші і ніколи фінансово не допомагає?