Мама моя при ясному розумі здорова і ще не стара жінка, але спілкуватись із нею ні я ні брат мій не бажаємо. Вона нас вишукує по місту, чатує під під’їздами, але балакати з нею ми не бажаємо, навіть онуки бабусю не знають. Колись, ми любили її більше за життя, але один єдиний учинок все перекреслив назавжди.
Моя мама проживає у 4-кімнатній квартирі. Вона незаміжня, однак має співмешканця. Дві кімнати вони здають у оренду його колегам. Чоловіки – будівельники. Вони рідко бувають удома, але влучно. У дні їхнього приїзду весь будинок стоїть на вухах.
Мама має улюблену справу – постійно скаржиться на своє життя та відсутність грошей. Мало їй на життя і не може вона собі дозволити, навіть плаття нового придбати.
Але найбільше наша мама скаржиться на нас, адже ми, її діти, не допомагаємо старенькій. А воно так і є. і ми не збираємось і копійки їй давати. А почалось усе з того моменту, як ми виросли і пішли працювати.
Мені тоді вісімнадцять було і я влаштувалась у салон мобільного зв’язку працювати. Оскільки мама нас сама ростила і на ноги ставила, то я прекрасно розуміла, що очної форми навчання не потягну, елементарно ні за що буде одяг придбати. Тож пішла на заочне і працювати. Брат теж коли відслужив працювати почав. нічого надприродного – охоронцем у супермаркет.
Ми мамі віддавали частину зарплатні на харчі і комунальні, але мама мала на наші гроші геть інші плани. Мама почала умовляти нас придбати їй путівку на курорт. Не знаю, чого їй прямо за кордон закортіло, але вона вважала, що ми повинні їй “віддячити” за те, що вона нас виростила, ні я ні брат таких зарплат не мали тоді мама надумала взяти у борг у подруги і таки відпочила на морі. Повернувшись почала просити нас віддати ті гроші, а ми відмовилися. Тоді вона взяла та виставила нас обох із дому.
— Краще я кімнати здаватиму і матиму на що жити, бо від вас я нічого не дочекаюсь.
Так ми опинились з братом на вулиці навіть без особистих речей. Все в нас склалось добре зрештою. Брат власну справу має, а я заміжня і виховую діток. Проте, з мамою своєю ми відтоді не спілкувались зовсім. Та й вона нас не шукала. Виставила і викреслила із свого життя.
А тепер вона нас знайшла і постійно скаржиться на життя. Вона знає, що старший син добре в житті влаштувався, сім’ю свою створив. Вона стверджує, що він повинен їй допомагати фінансово. Але не хоче чомусь! До мене також прибігає і сцени влаштовує, бачте, я не бажаю знати її і навіть буханки хліба не принесу з удячності за те, що вона мене виростила такою красунею і молодчинкою.
Я знаю, що потрібно пробачати, потрібно любити маму рідну і що вона у нас одна, але не можу. Вважаю, що своїм учинком вона сама перекреслила все.
Хіба ж ні?
07,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
