Мама моя за кордоном на заробітках уже багато років, але й досі хоче всіх і все контролювати. Ми часто з нею не можемо знайти спільної мови через це, а тепер ще й онуки їй не догодили. Вона нам висилає гроші або дарує на якісь свята, а потім ще й питає, на що ми їх витратили. Мало того, вона ще й невдоволена, якщо ми витратили їх так, як вона вважає за потрібне.
Нас у мами двоє доньок. Поїхала вона на заробітки одразу після того, як ми заміж вийшли. Справа в тому, що і у мене і у сетри не було власного житла. мама продала перед від’їздом свою трикімнатну квартиру і поділила між нами гроші порівну. Кожна із нас узяла собі по двокімнатній квартирі у кредит.
То було більше десяти років тому. Нині у мене підростає 8-річний син. Він дуже любить бабусю, як і вона його. Усі претензії мама висловлює мені, щоб не псувати стосунки з онуком. Вона вважає, що я сина надто розбалувала і не навчила витрачати гроші правильно. Мама взагалі вважає, що я неправа багато в чому.
Найперша її претензія – онук, навіть одяг собі сам купує. А що тут надприродного? Нині інша мода. Так, мені багато не подобається, але це не означає, що я маю сину забороняти це носити. Він купує одяг згідно з його уподобаннями. Ось, наприклад у минулому місяці замовив бейсболку із магазину якогось свого улюбленого блогера. Бачили б ви його щастя. як він дякував бабусі.
Але мама мало не плакала коли дізналась, що він за неї віддав дві тисячі гривень практично. І що цікаво – мама сама нам кошти ж передає і для онука у конверт кладе. Вона чомусь вирішила, що якщо вона дарує йому гроші, він має з нею порадитись, куди їх витрачати. Ну що за маячня? Навіть я синові не диктую правила! Він купує те, що вважає за потрібне.
З нами та сама історія. Передає вона триста євро і запитує. куди я їх витратила. Ну а куди ти ті копійки впхаєш? ну в магазин кілька разів сходила, ну підстриглись із чоловіком, або в кафе з друзями пішли. А мама прямо із себе виходить, каже, що треба кредити закрити. Тобто я повинна віддати усе що маю тільки заради того щоб не за десять років, а за три кредити погасити, чи як?
А в цьому місяці, так узагалі нічого ми з сестрою не зрозуміли. Третього числа мама завжди телефонує і каже, що передасть гроші, а це – тиша. Ми зачекали кілька днів, але не витримали, мені ж за фітнес платити треба а в сестри дитині за садок десятку треба занести, зателефонували мамі.
Уявіть, вона заявила, що тепер збиратиме на квартиру собі і нам не буде нічого надсилати, бо ми не вміємо витрачати гроші.
От скажіть, хіба так можна? Ми ж не просили в неї продавати свою квартиру, не просили їхати за кордон, то буда її ініціатива повністю. А тепер ми з сестрою скрізь винні залишились. І кошти ми не вміємо витрачати і живемо не правильно, і її праці не шкодуємо. А тепер ще й онуки залишились без подарунків. Але ж мама передавала гроші на наші потреби. У нас вони ось такі, не інші.
Нам що, гречку і макарони лиш купувати потрібно було? Що не так, я не розумію. Чим ми винні? Поясніть логіку бо я не розумію.
13,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
