— Мама, ми бідні! – сказала мені дочка відвідавши день народження подруги, – Чому ми живемо у такій маленькій квартирі і не маємо з братиком своїх кімнат. Коли ти востаннє купувала мені нову сукню?
Виховую одна двох дітей. Дочці Алісі нещодавно виповнилося 7 років. На порозі перший клас. Син Антон ще ходить в садок.
Одного разу, задивившись у вікно нашої однокімнатної квартири на вогні великого міста, Аліса подумала і кинула мені таку фразу: “Мама, ми бідні”. Хоча ще нещодавно її дуже тішила лялька, зроблена моїми руками. Вона могла похвалитися подружкам таким рукоділлям. Але сьогодні світ маленької дівчинки змінився. І лялька для неї вже проста і не цікава.
Вона розуміла, що мама пошила їй ляльку тільки тому, що у них не було грошей ні на новий одяг, ні на новий рюкзак, і не збудеться її мрія про випускну сукню в садку, як у Попелюшки.
Згадалося мені, як ми забирали Антошку з саду. У той день він зцепився з хлопчиком з групи. Той не дав пограти з його новою машинкою і назвав його біднотою. Син відповів кривдникові. Тоді вихователька відчитала мене. А ввечері я пояснювала своїм дітям, як потрібно дружити і не перейматись через дурниці.
У день народження подружки Аліса почала розповідати мені про розваги в платній ігровій кімнаті, про нове вбрання подруг, як всі захоплювалися подарунками. Вона розповіла про багату власну кімнату іменинниці у великій квартирі. Тоді їй і здалося, що ми дуже бідні.
Вислухавши дочку я постаралася пояснити, що ми насправді дуже багаті, тому що ми є одне в одного. Мовила, що найгірше втратити рідну людину, а все інше дрібниці життя. Притулившись до неї, я пообіцяла, що скоро у нас все буде добре, адже у мене з’явилася ще однин підробіток.
На наступний день ми пішли в магазин. Я привела Алісу в відділ з пишними ошатними сукнями для дівчаток. Вона приміряла те дороге, таке бажане плаття і туфельки на підборах, але відмовилася купувати! Бачачи, її наполегливість, я не стала сперечатися, відклала розмову на вечір.
Вдома Аліса здивувала мене. Уклавши спати братика, вона по секрету запропонувала на гроші, які призначалися на плаття, подарувати Антону пожежну машинку! Її дуже зігрівала думка про захоплення і радість молодшого брата такому сюрпризу. В ту мить вона відчувала себе більше, ніж багатою. А я відчула, що правильно виховую свою дитину. Я змогла донести їй справжні цінності.
Ми є одне в одного, ми любимо, думаємо один про одного. У цьому сила. А гроші обов’язково будуть. Вірю, що все буде добре, разом ми впораємося! Тепер я точно знаю, що моя донечка стане прекрасною старшою сестрою і для дитинки, яка тільки тільки зародилась в мені. Вона навчить маленьку, що таке справжнє щастя і цінності.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головне фото – firestock.
