Кожна наша з мамою розмова зводиться до її голосінь на тему нещасливого життя брата, який на п’ятому десятку живе одинаком без дружини і дітей. І голосить так, ніби не вона сама доклала до цього руку. Але варто їй про це нагадати, як вона вимикає звязок.
У мене є старший брат Сергій. Він старший від мене на десять років, завжди з ним спілкувалися добре, він був тим старшим братом, про якого можна тільки мріяти. Зараз йому вже сорок три роки, він ніколи не був одружений, і я вважаю, що тут на дев’яносто відсотків мамина провина. Саме вона свого часу робила все, аби той залишився одинаком.
Я пам’ятаю, як брат вперше привів в будинок дівчину. Вони зустрічалися вже близько року і були готові одружитися, але мама зробила все, щоб їх розлучити. Робила це не прямо, а так, що ніби як вона не при справах. А вони молоді, гарячі, поступатися ніхто не хотів.
– Ти уявляєш! – говорила мама своїй подрузі довірливо, – Дівчина з села у місті, навіть родичів не має. Я одразу зрозуміла, чому вона за Сергія заміж так поспішає, адже той після шлюбу у бабусиній квартирі житиме.
Я була занадто мала, щоб розуміти, в мені була дитяча впевненість, що мама мудра, мама знає краще. Ось як швидко зрозуміла все.
Потім через кілька років брат знову привів дівчину. Тут все зайшло ще далі, брат жив з цією дівчиною в тій квартирі, що дісталася йому від діда. Мама покликала їх пожити у нас, нібито, щоб швидше накопичили на весілля, здаючи ту квартиру. Вони погодилися, тому що мама була на тій зустрічі просто мед з цукром. А коли дівчина переїхала, почала навчати дівчину всьому, що та на мамину думку, не знає і не вміє. Все робилося з милою посмішкою і ніби, як з кращих спонукань.
Дівчина протрималася три місяці, а потім просто з’їхала. Мама святкувала чергову перемогу.
Таких історій було ще кілька. Я вже сама провчилася, вийшла і поїхала з чоловіком жити за кордон. Я до останнього приховувала всі від мами, знаючи, що і мені вона “з кращих спонукань” може влаштувати “хороше сімейне життя”. Але вона банально не встигла нічого зробити, а потім їй до мене було не добратися.
З братом я зв’язок не втратила. Спілкувалися ми часто, я йому радила не надто пускати маму в своє життя, але він сміявся і говорив, що рветься там, де тонко. І він все одно б розійшовся зі своїми дівчатами, не раніше, так пізніше. Маминої вини він не бачив, адже ж та завжди з першого погляду і без помилок казала, що його чекає з черговою панянкою.
Коли ми з чоловіком поїхали, до мами раптово дійшло, що дітки вже виросли. Дочка хоч і молодша, а заміж вже вискочила, а син все ще холостяк. Кинулася мама влаштовувати Сергійове особисте життя. У брата почалася низка оглядин.
Мама зазивала на вечерю незаміжніх подружок, але брат уже звик жити сам по собі, не обтяжуючи себе якимись тривалими стосунками.
Зараз братові сорок три, він непогано заробляє, живе насиченим життям і багато подорожує. Часто заїжджає і до нас, у мене двоє синів, які просто обожнюють дядька Сергія, як і він їх.
Брат відчуває себе щасливим, але для мами це не аргумент. На її думку, бути щасливим без дружини і дитини просто неможливо. Вона вважає долю брата невпорядкованого, про що не втомлюється мені скаржитися. Але я тепер кожен раз їй нагадую, що вона сама доклала руку, щоб брат жив саме так.
Хоч Сергій і каже, що і без мами він би не побудував сім’ю, але я вважаю, що це не так. Стерпів би, полюбилося згодом, не все приходить відразу. Але мама не давала можливості відносинам зміцніти. А тепер братові вже нічого не треба. Свою батьківську ніжність він дарує племінникам, а періодичні романи не дають йому нудьгувати. Щасливий він? Ну, за його словами, так.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
