X

Мама просить не робити дурниць, адже говорить. що ситуація не варта того і сімейне життя складається ось з таких “епізодів”. за її словами, те, як ми зможемо вийти з усього цього і покаже, чи буде наша родина міцною. Але для мене пробачити таке просто неможливо. Та й після такого учинку чоловіка, я навряд колись зможу йому довіряти

Мама просить не робити дурниць, адже говорить. що ситуація не варта того і сімейне життя складається ось з таких “епізодів”. за її словами, те, як ми зможемо вийти з усього цього і покаже, чи буде наша родина міцною. Але для мене пробачити таке просто неможливо. Та й після такого учинку чоловіка, я навряд колись зможу йому довіряти.

Все починалось досить таки гарно, мов у казці: знайомство, зустрічі, квіти, а потім пропозиція на мосту закоханих. Звісно, я погодилась, адже Вадима дуже любила. На той час я вже була знайома з його родино і вони мене називали не інакше, як “донечко наша”.

Весілля відзначили у вересні минулого року. Тоді я гадала, що витягла най щасливіший квиток у житті. Заміж я виходила уже при надії і родина чоловіка про це добре знала. Проте, після появи малюка у нашій сім’ї усе перевернулось із ніг на голову.

Вся справа в тому, що наш син не схожий абсолютно ні на кого. У малюкові не можливо побачити схожості бодай з кимось із роду чоловіка, або з мого. Смаглявий красень з чорними очима, він схожий більше, на нащадка жарких країн. а не на дитину блондинки мами і шатена тата.

— Він не наш, – сказала свекруха категорично. – Тут уже геть наївному треба бути, аби не зрозуміти, звідки “протяг” був.

Навіть мій чоловік, який до того з рук сина не спускав, почав дивно поводитись і віддалятись. А одного дня прийшов щасливим і радісним. обійняв мене, почав кружляти по кімнаті:

— Наш, наш, наш. – повторював, мов заведений. – Напевне зміниться з часом, або проявились гени моєї прабабки циганки, але наш.

Я нічого зрозуміти не могла. але щаслива свекруха, що саме дочитувала якийсь папірець сказала, що вони тихцем зробили тест. аби упевнитись, що наш син, таки є нашим, а не тільки моїм.

Того ж дня я зібрала речі узяла малюка і поїхала до мами. Мені було неприємно навіть у домі тому знаходитись. Як так? Як вони могли так зі мною вчинити?

Мама говорить, що нічого такого у їхньому вчинку немає і вона напевне зробила б точно так само, адже ж і справді малий ну геть ні на кого не скидається. Проте я не можу через себе переступити. Для мене це – зрада і край.

10,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

K Anna:
Related Post