Мама просить не втручатись не у свою справу. Для неї усе просто: чужа сім’я – темний ліс. Однак для мене сім’я свекрухи не чужа зовсім. Тому я не вважаю. що маю стояти осторонь знаючи правду. Тим паче, якщо вона так себе поводить, то чого чекати далі?

Моя свекруха закінчувала роботу набагато раніше від нас усіх. Я працювала до сьомої інколи до восьмої. Чоловік взагалі з іншого кінця міста додому о 10:00 міг потрапити.

Свекруха ж працювала поруч з будинком, неповний день тож спокійно могла забрати нашу доньку з садочку. Жили ми у сусідніх будинках і якщо мала засинала до мого повернення, я була спокійна і зранку від свекрухи вела її в садочок.

Якщо ж Дашуня мене дочекається, то я прибігала з роботи, забирала її. Дитина бабусю любила, тож усі були задоволені. У виховання дитини свекруха не втручалась. до нас не лізла. Я лиш згодом зрозуміла, чому.

Одного разу, коли прийшла за донькою, випадково почула розмову свекрухи. Мені аж млосно стало від усвідомлення того, що саме я дізналася.

— Так коханий, звісно, побачимося завтра. Я теж дуже сумую. – муркотіла у слухавку свекруха, – Ні не потрібно ніяких подарунків, чоловік не повірить, що мені знову дали премію. Навіть квіти не купуй, куди їх подіти.

Я просто отетеріла. Ніколи не могла подумати, що моя прекрасна свекруха може бути нечесною зі свекром. Родина у них прекрасна хоч і мають вони певні негаразди. Все як у всіх: сьогодні все тихо спокійно, на завтра можуть через якусь дрібницю не порозумітися. Але щоб ось так явно зраджувати? Мені в голові це не вкладалось.

Відтоді, я почала помічати дуже багато неприємних для себе речей. Свекруха виявилася прекрасним маніпулятором і акторкою. Половину із того, що вона говорила було не правдою. або напів-правдою.

Збираємось на дачу.

— Щось спину прихопило. Не зможу нікуди поїхати краще відлежуся.

Ми всі їдемо, цілий день свекір переживає за свою жінку. Повертаючись заїжджає у магазин, купує жінці букет, в аптеці купу того, що може їй допомогти. Але ж я знаю де вона насправді. Розумію для чиїх вух те все було.

Мені стало дуже цікаво, хто ж є кавалером моєї свекрухи. Одного дня я навіть з роботи відпросилася, аби простежити за нею. Сиділа назирці і слідкувала за під’їздом, коли та вчергове повідомила, що не надто добре себе почуває і краще вдома побуде.

Уявіть моє здивування коли я зрозумів що це сусід з нижнього поверху. Я простежила за ними і впевнилась у тому, коли вони обоє уже в одному із кафе на окраїні столиці сиділи за столиком.

Давид значно молодший від свекрухи, та ще й до всього має жінку і двох малих дітей. Яку ж це треба мати совість, аби спокійно розмовляти з сусідкою, розпитувати про дітей, залишати кота на кілька днів коли їде у відпустку, а назавтра іти гуляти з її чоловіком?

До свекрухи в мене тепер ніякої поваги. Дуже шкода мого прекрасного свекра, Адже він робить усе, аби його дружина була щаслива.

А найприкріше, що вона обманює не тільки його, а й сина свого, мене, сусідку з якою у хороших відносинах.

— Мамо, як думаєш, чи повинна я розповісти свекру про те що дізналась? – не витримала я і запитала у своєї матері. – і не кажи, що це не моя справа. Ми сім’я одна і я впевнена, що так не можна.

— Я б мовчала на твоєму місці. Сім’я хоч і твоя, але ж ти там не повних 5 років. Звідки знаєш, можливо, це для них норма. Можливо, вона ніколи не була вірна своєму чоловікові, а він про це знає і широко закриває очі, аби лиш зберегти сім’ю і кохану дружину поруч?

Я послухала маму, але думаю, що її порада дуже неправильна. Хіба ж це ненормально жити в брехні постійно? Я просто не можу бачити обличчя свекрухи, коли вони разом зі свекром. Мені так і хочеться вивести її на чисту воду.

А може мені і стримуватись не потрібно? Розповісти правду, вчинити по-совісті?

Головна картинка ілюстративна.