— Це так наше кохання проходить випробування, — сумно посміхаючись, кажуть Олег і Аня, тримаючись за руки. Вона — студентка-заочниця з гарним хистом до дизайнерської роботи. Він — власник виробничої фірми, у якого 35 підлеглих. Познайомились минулого року.
Олег старший за Аню на 10 років, але він досі не був одружений. Каже, що весь цей час шукав саме Аню. Та чомусь саме цей факт насторожив матір дівчини. Вона вирішила, що Олег з тих чоловіків, які використовують дівчат, а потім покидають. Не такої долі хотіла для своєї єдиної доньки, яку після без чоловіка піднімала сама. Тому і не вірила забезпеченому успішному чоловікові. А, може, і боялася, що він забере від неї Аню і жінка залишиться сама?
За матеріалами – Провінційка.
Всього довелося скуштувати молодій парі. Мама тримала на морозі нареченого своєї доньки і не пускала до Ані. Вона телефонувала йому на мобільний, мовляв, не залишиш доньку у спокої — за свої дії не відповідаю. Вона зробила все, аби Аня пішла з роботи, і зачинила її у домі.
Але закохана дівчина наважилась на втечу. До Олега вона прийшла з одним пакетом.
Хлопець одразу ж найняв хорошу квартиру для Ані. Ні, не переїхав до неї жити, щоб матір не подумала, що він її дочку використовує. Вирішили, що будуть жити разом тільки після весілля. Але Олег повністю взяв на себе забезпечення дівчини.
Матір якимось чином дізналась адресу, прийшла туди і залила всі замки… клеєм. Донька не повернулась.
Тоді вона прийшла до Ані на роботу, і поки її не було, наговорила начальниці такого, що жінка викликала Аню: «Мені сімейних «розборок» не потрібно. Якщо не помиришся з матір’ю — можеш не виходити на роботу».
Не так давно молодята подали заяву до РАЦСу. Але, видно, те, що матір постійно намагається розлучити пару, зіграло свою роль: по дорозі в РАЦСу майбутні молодята потрапили в аватопригоду, потім ніяк не могли подати заяву, бо знаходились якісь бюрократичні неточності. І сьогодні, коли йде підготовка до весілля, молоді люди відчувають: наміри матері дуже рішучі. І вони просять: «Матусю, рідненька, залиш нас у спокої. Пробач, якщо щось було не так. Але не псуй нам життя. Ми кохаємо одне одного і хочемо бути разом. Не сердься на нас. Нам від цього дуже погано. Ти ж не хочеш, щоб нам було погано, правда?»
Автор – Людмила СВІТЛИЧНА.
Фото – pixabay .
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти