Мама спокою мені не дає, відколи дізналась, що нас до себе в Італію запрошують родичі чоловіка. Вони живуть біля моря і з радістю приймуть мене та доньку. Звичайно ж, я хочу поїхати, тим більше що ситуація нині не найкраща, хоч ми в селі і живемо, проте самі розумієте.
Але мама голосить, що це неприпустимо, адже вдома купа робіт, а вона сама не впорається. Вона розраховує на мою допомогу, адже й свиней і корову завела, куди їй самій.
Я спочатку їхати нікуди не планувала, але просидівши три дні у темній хаті з малою дитиною, зрозуміла, що треба діяти. Я спочатку думала, що це просто ввічливість, але тітка чоловікові потім кілька разів ще дзвонила і нагадувала, що вони на нас чекають. Чоловік, звичайно поїхати не зможе, проте я впевнена, що його рідня до нас гарно ставитиметься.
Ну, правда, хоч одна розумна людина, вибираючи між коровою і спокоєм, вибере корову? Нещодавно мама пішла на крайні заходи. Сказала, що якщо я поїду то про те, що в неї є родина і мама я можу забути.
З власної волі від поїздки я не відмовлюся, а мама нехай собі думає, що хоче. Не ті часи, аби корову глядіти, бо мама так хоче, мені й про дитину подумати треба. Хіба ж ні?
13,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
