Мама ти хоча б подумай про те, в яке становище нас ставиш? – говорила донька крізь сльози. – Не любий тобі мій чоловік, до мене тобі байдуже, так хоч онуків своїх малих пошкодуй.

Однак мені вже зле було від самого слова “зять”. Я вже бачити Василя не хотіла, а тим паче, знаходитися з ним на одній території.
Відтоді минуло 10 років, але я досі згадую той період і мені морозно стає.

Хоча, коли донька лиш привела зятя в наш дім, я нічого такого не помітила. Я була не проти того, аби вона виходила за нього заміж і певний період навіть була за неї дуже рада.

Моє ставлення змінилося, як тільки вона разом з чоловіком стала жити зі мною під одним дахом. Адже я ніяк не очікувала, що доросла людина може поводити себе от так, ще й не розуміти, а що ж не правильно зробила?

Все почалося із манго. Моя давня подруга привезла з-за кордону два достиглих манго. На той час у мене вже був маленький онук, саме для нього подруга принесла ці екзотичні фрукти.

Тоді я була з онуком дома, зять лиш прийшов з роботи і пішов у ванну мити руки. Оскільки малому не терпилася скуштувати ті манго я взяла одне і порізала рівно на вісім шматочків – кожному із нашої сім’ї по два. Звісно онуку два найбільші.

Я вже не пам’ятаю, чому я вийшла з кухні, але коли повернулася з онуком для того щоб скуштувати екзотичні фрукти, то побачила порожню тарілку. Зять же стояв над сміттєвим відром і доїдав друге манго. Ніколи не забуду як сік тік по його рукам і скрапував з ліктів.

Я була дуже обурена, малий розплакався, а зять аж розсердився, мовляв пошкодували йому і влаштували сцену на порожньому місці. А він же тільки скуштував.

Зрозумійте, в нашій сім’ї ніколи не було такого, що одна людина може з’їсти абсолютно все не залишивши комусь. Я виросла у сім’ї в якій все ділилося порівну. Доньку вчила ділитися з братом. Діти навіть цукерку ділали на трьох. А тут щоб доросла людина сама з’їла все що було для всіх?

Наступного разу ми з’ясовували стосунки із зятем, коли він з’їв половину торта який було придбано для гостей. Я дуже люблю медовик, але в мене мене чомусь не вдаються.

На свій ювілей я замовила торт на 2 кг. Заплатила дуже великі гроші, але отримала справді королівський смаколик. Добре, що хоч сфотографувати його встигла.

Зять вночі ложкою з’їв половину того торта. Наступного ранку коли я аж плакала від обурення, він сказав, що просто не зміг спинитися. Був ображений на мою реакцію, бо ж залишив досить, аби порізати і подати на стіл гостям.

Цієї ночі він гарно поїв, бо не було половини тарілки шуби, холодцю, навіть запечена курка і та не була цілою.

— Можна подумати тут весілля має бути. Я не так багато з’їв, усім вистачить.- щиро обурювався він.

Таких випадків було багато і я помітила, що якщо хочу щось купити для родини, то вже ховаю це у себе на балконі, а потім виношу коли всі сидять за столом. Мені було неприємно усвідомлювати, що у власній хаті я мушу займатись таким.

Однак, останньою краплею стали сардельки. На той час у нашій родині була дуже складна ситуація. Донька була в декреті з другою дитиною, зять ніде не працював, жили за мою пенсію.

І от для того аби хоч трішки підтримати мою доньку, яка годувала дитину, я придбала шість сардельок. Думала що того вистачить онуку і доньці на кілька днів. Та вони навіть не встигли скуштувати бо зять все з’їв сам.

Тоді я не витримала і виставила його за двері. Донька пішла за чоловіком, забравши онуків.

— Ніколи не думала, що ти така, мамо, – казала моя донька крізь сльози збираючи речі.

Мені й самій було її шкода, однак я вже просто не могла бачити цього чоловіка в своєму будинку.

10 років відтоді минуло, моя донька розлучена, уже вдруге вийшла заміж, однак у нас із неї стосунки натягнуті. Вона й досі ображена за те, що колись я виставила її за двері у такий важкий момент.

Але я вважаю, що тобі зробила правильно. Таку поведінку терпіти просто неможливо. Жити під одним дахом із такою людиною нереально.

От скажіть, ви б змогли?

Головна картинка ілюстративна.