Рік тому вийшла заміж. Ми з чоловіком студенти, живемо з моєю мамою. Намагаємося не дуже її обтяжувати – у нас окрема кімната, харчуємося теж окремо, і вдома буваємо рідко – майже весь час на парах. Але мама все одно суне свого носа в наше життя, їй здається, що мій чоловік якийсь не такий.
Нещодавно у нас відбулася суперечка – я хотіла поїхати з подругами на дачу, а чоловік мені заборонив. Ну ось такий він у мене – боїться відпускати одну з дівчатами, переживає, напевно. Я спочатку злилась трішки, але потім охолола – з подругами я і так бачуся щодня в інституті, а мир у родині дорожчий.
Але тут втрутилася моя мама, викликала на розмову і почала… Мовляв, ти подивися на свого чоловіка, він тебе ні на крок від себе не відпускає, а далі що буде? Каже, з батьком теж все починалося з банальних переживань, а закінчилося розлученням.
Я батька свого погано пам’ятаю, він пішов, коли я була маленькою. Може, так воно і було, але до чого тут мої стосунки? Або дочка все-таки мимоволі може повторити долю своєї матері? Я зовсім заплуталась…
Олександра, 21 рік.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
