fbpx

Мама залишила в квартирі всі меблі, взяла тільки найнеобхідніші речі і вони поїхали до моря. На вокзалі в сусідній області вона пішла до вбиральні, а коли повернулася, то на лавочці, де її мав чекати хлопець, самотньо стояли її валізи

Батька не стало, коли мені було 8 років. Мама працювала з ранку до вечора, щоб поставити мене на ноги, забувши про особисте життя. Я їй дуже вдячна за все. Вона дала мені можливість здобути хорошу професію. І зараз у мене вже своя сім’я, гарна робота, люблячий чоловік і скоро ми чекаємо на поповнення.

Після того, як я довчилася і знайшла хорошу роботу, мама нарешті зітхнула спокійно і вирішила взятися за своє особисте життя. Не дивлячись на важке життя, воно завжди дуже добре і молодо виглядала. От і зараз, дивлячись на неї неможливо було повірити, що вона скоро стане бабусею.

І ось приклеївся до неї один чоловік. Насправді, я б сказала хлопчина, тому що він старший за мене всього на 9 років. Мама від нього мліє. Я хотіла б за неї порадіти, однак не могла. При зустрічі я бачила як він дивиться на інших молодих дівчат. Та й на собі періодично відчувала його липкий погляд. Я вважала, що він абсолютно не підходить моїй мамі і намагалася з нею про це поговорити, вона відмахувалася, говорила що я просто її ревную. Я не розуміла, що він від неї хоче, але сумнівалася в щирості його почуттів.

Вони почали жити разом у квартирі моєї мами. Коли я приходила до них у гості, я помічала, що йому часто хтось дзвонить і він ніколи не розмовляє у нашій присутності. Йде в іншу кімнату або на балкон, а потім каже що це дзвонив або друг, або хтось із співробітників (хоча я навіть не впевнена, що він десь працював, тому що постійно був удома), або що помилилися номером.

Мама душі в ньому не чула і розквітала на очах. А насправді виходило, що він живе в неї і на всьому готовому, і копійкою не вкладався.

Коли я вкотре спробувала розплющити їй очі, ми сильно посварилися. Вона дуже розлютилася на мене і сказала щоб я краще займалася своїм особистим життям і не лізла у їхні стосунки. І якщо я далі говоритиму нісенітницю, то мені краще взагалі не приходити і не дзвонити їй.

Після цього ми з мамою якийсь час не спілкувалися. Потім, зрештою, я змирилася і вирішила, що нехай вона живе як їй подобається, вона має на це повне право.

Я зателефонувала їй щоб попросити вибачення і почула в слухавці «Абонент тимчасово недоступний». Так тривало протягом усього дня. Увечері, коли чоловік прийшов з роботи, ми поїхали до неї на квартиру.

А коли нам відчинила двері абсолютно незнайома жінка і сказала, що це тепер її квартира, у мене почалася паніка. І одразу заболів живіт.

Чоловік швидко посадив мене в машину та відвіз до лікарні. Він наказав мені не переживати, думати про себе та дитину і поїхав до свого батька.

Нам пощастило, що у свекра був хороший знайомий у поліції. Він швидко знайшов інформацію про мою матір. Так сталося, що від неї нещодавно надійшла заява про зникнення документів та великої суми грошей, яка була зареєстрована в сусідній області! Звичайно там була контактна інформація.

Чоловік узяв кілька відгулів на роботі та з’їздив за моєю мамою.

Виявилося що її чудовий обранець, сказав що знайшов чудовий будиночок біля моря і вони могли б поїхати туди жити, а замість роботи здавати кімнати відпочиваючим і жити в своє задоволення. Тільки грошей на будинок не вистачало і він вмовив маму продати квартиру. Відразу знайшовся покупець із грошима. Швидко оформити угоду допомогли знайомі хлопця.

Мама залишила в квартирі всі меблі, взяла тільки найнеобхідніші речі і вони поїхали до моря. На вокзалі в сусідній області вона пішла до вбиральні, а коли повернулася, то на лавочці, де її мав чекати хлопець, самотньо стояли її валізи. А сумка з документами, телефоном і грошима зникла разом із нареченим. Їй дала притулок якась бабуся, поки мама намагалася знайти можливість повернутися додому або зв’язатися з нами, бо вона не знала напам’ять номера наших телефонів.

У відділку за ПІБ, які вказала мама, хлопця знайти не змогли. Людей із такими даними просто немає. А до нього в паспорт мама так жодного разу й не заглядала.

Ось така історія. Зараз мама живе з нами, допомагає мені з донькою, і дуже шкодує, що не прислухалася до моїх слів. Того пройдисвіта так і не знайшли, але я вірю, що доля сама його покарає.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page