Мама заповіла свою хату у передмісті столиці мені і доньці моїй, адже знала, що жити нам ніде. Я маму доглядала, тож думала, що матиму дах над головою, після того як неньки не стало. Однак, коли прийшов час і я хотіла успадкувати хату, сестра моя заявила, що проти цього. мусили ми дім таки продати і поділити гроші навпіл. Минуло два роки, як вчора у мої двері постукали.
Я до мами переїхала задовго до того, як її не стало. Я з чоловіком розлучилась і свого житла не мала, тож ми з донькою у мами зупинились. Тоді моїй доні було лиш три місяці і вона виросла у домі моєї мами. Коли ж мама моя дізналась що на світі їй не довго лишилось, то покликала мою сестру і мене для важливої розмови.
Вона ще тоді сказала, що сестра моя має власну квартиру, яку тато з мамою їй на весілля подарували, тож вона вирішила свій дім заповісти мені. Сестричка тоді запевнила, що проти нічого не має і навіть дуже рада, що я буду жити поруч.
Маму випало мені доглядати, а оскільки я повинна була дім успадкувати, то сестра моя сказала, що все необхідне я також повинна за свій кошт придбати, адже вартість квартири нині менша від вартості будинку. Я була прикро вражена такими словами, але робила і купувала все не тому, а для того, аби полегшити мамин непростий стан. В останню путь я маму також провела, за власний кошт, у сестрички була все та ж причина не допомагати.
Але коли я дім успадкувати вирішила сестра моя також це зробити захотіла. тоді вона подзвонила і сказала, що вона того не хоче, а от чоловік її наполягає. адже вони сина мають вісімнадцятирічного і змогли б за частку сестри в материному будинку придбати однокімнатну квартиру для ного.
Майже рік все те тривало, але зрештою. ми мусили таки дім продати і все навпіл поділити. Сестра приходила на кожне засідання, доводила щось, а потім дзвонила і вибачалась переді мною. Мовляв, вона розуміє як усе несправедливо. але вдіяти нічого не може.
Я придбала маленьку двокімнатну квартиру у березні минулого року. Люди за кордон виїздили, то тільки те,що на них було й забрали. Не можна так казати, але мені пощастило дуже, адже і ремонт у квартирі моїй хороший і меблі і вся сантехніка в порядку. Я лиш штори придбала і кілька нових горщиків під вазони, а так тут усе було повністю.
Минув рік майже і вчора у мої двері постукали. на порозі понуривши голову сестриця моя стояла із племінником. Виявилось, що їм жити ніде, адже мій зять колишній виявився дуже розумним і продуманим чоловіком. Сестра тепер нічого не має.
Сестра просить прийняти її з сином, як мама колись прийняла мене. Говорить, що минуле повинне в минулому залишитись і що б не було, а ми із нею сестри.
Не знаю, може я не надто добра людина, але в квартиру я її так і не впустила. Інколи краще не мати рідні зовсім, ніж мати от таку.
Хіба ні?
13,03,2023
Головна картинка ілюстративна.