fbpx

Мамо, а ми шашлик смажимо! Вона підняла голову і побачила, що її діти щасливо бігають по подвір’ї, Віталік обіймає за плечі причину їхнього розлучення, і все це підсвічено вогнем з мангала

Якогось вечора, Андріана випадково виявила, що її колишній чоловік купив сусідній будинок. Йшла вона з автобуса пильно оминаючи калюжі, як почула радісний оклик:

– Мамо, а ми шашлик смажимо! Вона підняла голову і побачила, що її діти щасливо бігають по подвір’ї, Віталік обіймає за плечі причину їхнього розлучення, і все це підсвічено вогнем з мангала, застелене святковою скатертиною і притрушене вечірнім присмерком. В реальність її вернуло відчуття вологи і тоді лиш побачила, що стоїть в калюжі з відкритим ротом.

– Зараз же додому – гаркнула дітям і похлюпала додому.

Діти такої поведінки не чекали, тому висловили своє незадоволення і отримали на горіхи. Черга дійшла й до Інни Петрівни, мами Андріани:

– І давно ти знаєш?

– Що?

– Не прикидайся!

– Давно. Я думала, що ти вже бачила його.

– Ага. Думала, дітей теж до нього пустила, бо «думала», що я дозволю?

– Він батько.

– Я мати!

– Доню!

– Досить! Я з тобою не розмовляю!!!

На наступний день вона вже пильніше придивилася до подвір’я і хати. Закинуте обійстя годі було впізнати! Чи то високі лопухи з кропивою затуляли хату, але без них вона виявилася досить великою. Видно було, що дах і фасад недавно ремонтували. Подвір’я викошене, паркан новий. Машина припаркована. Видно, що люди живуть небідні.

В середині запекло і пекло всю дорогу в переповненому автобусі. Пекло цілий день на виснажливій роботі і так само додому. Навіть несподіваний дощ не охолодив її. Другий мокрий день для неї не пройшов безслідно і вона занедужала. Але, навіть, чаю не могла попити на кухні, бо вікна виходили на його подвір’я.

З Віталієм вони жили чотирнадцять років в планах і мріях. Ростили дітей. Але потім виявилося, що Віталій має плани і мрії з іншою жінко. Пробачити вона не змогла.

– Андрійчику, коханнячко! То все несерйозно! Я люблю лише тебе і не хочу нічого змінювати! Ви моя родина! Я більше так не буду! Ніколи! Пробач!

Він ще багато чого говорив подібного, а на суді почав говорити інше, мовляв, ти сама винна, треба вміти чоловіка шанувати і життя її навчить.

А життя почало вчити швидко. Спочатку діти злилися, що погана мама не любить татка і вигнала його, бідного, з дому. Далі діти злилися, що мама не може їм купити те, що вони хочуть. Далі вона зрозуміла, що їй потрібно або не спати двадцять чотири години на добу, щоб виконати всі дитячі вимоги, або попросити допомоги, щоб виконати дитячі вимоги і трохи спати. Вони переїхали до її мами і тут теж прийшлося стерпіти, що «погані умови, далеко від друзів і погана школа».

Нарешті все уляглося. Діти знайшли нових друзів, матір перестала протирати і ставити на місце кожну посунуту річ, кіт втік на горище, вона знайшла непогану роботу. Можна віддихатися! Але ні…

– Тато поставив батут!

– Тато купив велосипед!

– Тато купив басейн!

– Тато замовив піцу!

І далі хором: У тата краще, ніж тут!

Андріана обернулася і пішла геть. В спальні довго лила сльози в подушку. Віталік вкотре спаскудив все те, що було їй таке важливе. Вона здається.

– Дітки, мама подумала і вирішила: хочете бути в тата – вперед! Дозволяю!

– Доню, ти серйозно? – мати стурбовано дивилася на дочку.

– Що таке, мамо? Ти ж сама їх туди відпускала, то хай йдуть!

– Котики любі, я вас люблю. Папа!

Знову пекло в автобусі. На роботі Наталя зауважила її блідість і Андріана все розповіла.

– Знаєш. У мене діти в таборі, а чоловік в рейсі. Давай на тиждень до мене. А там буде видно!

Додому верталася, як з відпустки. Виспана, відпочила і усміхнена. В автобусі їй усміхався якийсь чоловік і вона стрималася аби не озиратися навколо. Дім зустрів безладом і німим докором шести пар очей, не рахуючи кота:

– Ти совість маєш? – мама.

– Тато нас сварив! – діти.

– М’яв! – кіт.

Автор: Ксеня Ропота.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page