Чорний кіт між свахами пробіг ще з весілля, але то довга історія і вона затухла, бо жили свахи далеко, та поєднав їх Фейсбук.
«Вона мені сердечка і квіточки і «доброго ранку» та «спокійної ночі» з усілякими картинками – та хто це може витримати?», – обурюється Галина, яка то з кухні та до стайні носить відра.
«Я ще розумію, що з днем народження привітати чи з храмом», – виливає відро свиням.
«Але, матко божа, по десять раз на день? То вона роботи не має?», – колотить жінка заминку курям.
«Я, знаєш, кину сердечко, а вона мені знову. Я їй квітку, а вона мені букет. Я їй два синьо-жовті – най ся відчепить і отак мені молоко збігло!», – обурюється Галина.
«На тому була крапка на цих картинках, бо я мала відмивати плиту, та мені аж тиск піднявся – нічого більше не буду писати. А ж тут мені син дзвонить. Як справи і чи здорові, а далі каже: «Мамо, відпишіть свасі, бо зі мною жінка не говорить». А я йому кажу – а то вона мені пише? Та вона мене квітами закидає, а букет на весілля мусили ми купувати. Та «смачної кави» та «доброго ранку», а вона мені гроші ще не віддала за солодкий стіл! Нехай мене не чіпає!» – бідкається Галя, а руки самі напихають в велетенську сумку смаколиків з села.
«Їду, їду, бо мені дитини шкода – за такої дурниці буде мені дитину гризти? А що мені відпаде перепросити? Та я її тими квітами засиплю – нехай мені Володя приїде з заробітків. Він обходить господарку – а я їй буду квіти слати. Вона в мене ні виорає, ні посадить – отак будемо сердечками метатися, як вона того хоче».
Автор: Ксенія Ропота
Фото: колаж.
