Мамо, якщо ти не допоможеш татові, то ми перестанемо з тобою спілкуватися, — сказав Павло

Колишній чоловік Марини одного разу повідомив, що «хоче жити для себе, а не для інших», і пішов назавжди. Їй же було заради кого старатися – заради дітей. Заради Максима та Павла.

Розлучилися.

— Олег там не нудьгує, — говорила Марина своїм подругам.

Ще б пак. Олег не сумував. То знову одружився, то відкрив магазин. То поїхав до моря, щоб там будувати готель та заробляти гроші.

Марина ж працювала та займалася дітьми.

На щастя, все вийшло навіть краще, ніж вона очікувала. Діти вже дорослі. Марина дуже яскрава та розумна жінка. Все чудово. І взагалі рідкісний випадок – чудові стосунки з невістками. Старший давно одружився, у нього вже є донька, а ось молодший недавно.

— Мамо, у мене є для тебе подарунок, — старший син Максим заїхав у гості, приніс квіти, — Сам вибирав.

Марина вже знала, що ніхто з синів не вмів вибирати подарунки. Але вони старалися. Для неї.

Для них усе це було невеликими традиціями. Спілкування. Зустрічі у вихідні. Спільні свята. Бо вони були дуже дружною сім’єю.

— Я рада, що знайшла не тільки чоловіка, а й таких родичів, — якось сказала дружина старшого сина. І Марина точно знала, що вона це каже не просто так.

— Я також вам усім рада.

Ними давно був забутий колишній чоловік, який ніколи не цікавився, як у них справи. Давно були забуті і його проблеми.

Марина збиралася купувати другу квартиру, щоб потім її здавати.

— Як піду на пенсію, то буду мати додатковий дохід, — сказала жінка, — щоб можна було не турбуватися.

— Мудре рішення, — відповіли сини. У них також все було.

От тільки одного разу Павло приїхав якийсь дивний. Навіть Максим помітив, що брат практично не бере участі у діалозі. Хоча обговорювали те, що він любив — книги.

— Тато повернувся, — несподівано сказав молодший син.

Марина відклала ручку. Вона якраз записувала назву книги, яку порадив їй старший. Максим вирішив запитати, що саме сталося.

— Я не знаю. Каже, що хоче зустрітися. З усіма нами. З тобою, мамо, теж.

— Навіщо? — Запитала Марина, — Ти, звичайно, якщо хочеш, то поспілкуйся з ним. Але мені цього точно не треба.

— Мені також, — підтримав маму Максим.

Павло начебто погодився з ними, але потім все одно поїхав на зустріч із батьком. До речі, він навіть спершу не впізнав його. Справи у тата йшли не дуже добре. Заробіток невеликий, житла немає.

— У тебе ж була квартира?

— Так, була, але все було вкладено у справу, зокрема й гроші з продажу квартири. А ти як думав? Все серйозно, — пояснив тато. Павло запропонував трохи допомогти йому грошима, але батько відмовився, пославшись на те, що не за цим приїхав. Так. Не за цим. Йому потрібно було набагато більше. Але тоді він сказав синові, що просто скучив і хоче все виправити.

Поступово вони потоваришували.

І батько почав говорити, що непогано б десь знайти для нього квартиру.

— Сам розумієш мою ситуацію, — говорив він, — Я не в змозі придбати собі житло, тільки до близьких людей і можу звернутися.

Павло приїхав до мами з цією новиною.

— Синку, я рада, що ви порозумілися через стільки років, але до чого тут моя квартира? Ми давно розлучилися. Він сам вирішив, що навіть не хоче зі мною спілкуватися. Отже, вибач, але його справи – це лише його справи.

Павло перестав із нею розмовляти, раз вона так відповіла. На другий день приїхала його дружина.

— Мені не вдалося йому щось пояснити. Весь вечір говорили, — розповідала вона свекрусі, тобто, Марині, — Я спробую ще раз, але поки що не виходить.

— Це тимчасово, — відповіла Марина, хоча їй було сумно, — Намагайся про це не думати. Все буде добре.

Максим також взяв участь у спробах поговорити з братом, але Павло відмовлявся слухати.

— Виходить, ми не готові допомогти батькові. Так не можна. Він же заради нас приїхав.

— Скажи, багато він про нас думав? – спитав Максим. Не допомогло.

Брат наполягав, щоб другу квартиру, яку мама вже купила, повністю віддали батькові. І хотів, як краще. Він же повірив у слова тата про те, що той скучив. Марина відмовилась. Правильно, до речі, й зробила.

Батько зрештою повідомив Павлові, що не бачить сенсу в такому спілкуванні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page