Батько і мама Ольги старались від усієї душі, щоб дати дочці освіту та взагалі якось забезпечити у житті. Вже на 4 курсі Ольга зустріла хлопця, він був із простої родини і дуже перспективний. Мама Ольги подивилася на юнака, вибір доньки не схвалила, але вирішила, що нехай Оля сама вирішує з ким їй своє життя будувати. Оля й вирішила. Вона була така закохана в Павла, що ні про кого іншого й чути не хотіла.
Весілля зіграли скромне, грошей на велику урочистість не було. Павло весь вільний час присвячував навчанню і не хотів розпорошуватися на підробітки. Батьки нареченого теж самоусунулися. Люди вони прості і розраховувати не було на що особливо.
І тут постало питання, де жити молодим. Саме у цей момент у кращий світ відійшла бабуся Ольги. Батьки дівчини вирішили на деякий ас переїхати до дідуся Ольги, аби підтримати старенького, а молодим запропонували поки пожити у їхній квартирі. Тож на перший час ситуацію з житлом ніби як владнали.
Павло навчався і про роботу, навіть розмовляти не хотів, Ольга закінчила інститут, пішла працювати. Про дітей не могло бути й мови, адже заощаджувати доводилося на всьому.
Батьки Ользі допомагали молоді, як могли, а потім несподівано не стало дідуся Ольги. За законом спадкоємцями квартири були Тамара – мати Ольги, та її рідний брат. Але між собою спадкоємці вирішили, що буде справедливо розділити житлоплощу не порівну, а так, щоб більша частина дісталася Тамарі. Саме їй довелося три роки доглядати дідуся, значить так буде справедливо.
Квартиру продали, гроші поділили. На отриману суму батьки Олі вирішили купити однокімнатну квартиру. Ось тільки на добрий ремонт розраховувати не доводилося.
Батьки Ольги звернулися до доньки та зятя з проханням:
— Олю, грошей на бригаду будівельників у нас немає, тому ми розраховуємо, що Павло допоможе батькові, а ми з тобою теж дрібними деталями займемося.
Але всупереч усім очікуванням батьки допомоги так і не отримали. Павло і слухати нічого не хотів ні про який ремонт.
— Чому твої батьки одразу все не зважили. Потрібно було розраховувати свої витрати, якщо грошей немає, то навіщо таку квартиру брати. Можна було нормальну однокімнатну квартиру узяти трохи далі від центру. Ось мої батько і мати живуть спокійно, задовольняються тим, що в них є і життя нікого не чіпають. Ти ж знаєш, що я готуюся до захисту дисертації. Я не маю ні часу, ні бажання освоювати професію будівельника.
Ольга передала слова чоловіка батькам.
— Ви ж знаєте як Павло захоплений своєю роботою, він стільки часу проводить над експериментами. Йому терміново треба захиститися цього року, зволікати не можна, а потім він розраховує на контракт у Німеччині. Інші хлопці теж так зробили і зараз заробляють добрі гроші. Можливо, ви спробуєте почати самотужки, а я буду до вас іноді заскакувати після роботи. Або грошей наскладайте, а потім будівельників найняти можна, — запропонувала дочка.
Батьків це дуже обурило. Вони пішли на те, щоб поступитись молодим квартирою, а самі переїхали до дідуся. Повинна бути подяка, чи не так? А вони замість допомоги отримують поради?
Батьки подумали та вирішили повернутися у власну квартиру. Вони зайняли велику кімнату, а Ольгу з Павлом відправили до маленької. Буквально за два тижні Оля підійшла до мами і запитала:
— Мамо, а ви довго ще збираєтеся тут жити? Просто Павло з таким графіком життя не згоден, йому стало неможливо працювати. Та й ми з тобою на кухні заважаємо одна одній.
Мама уважно поглянула на доньку і сказала:
— Ми вирішили уважно до вашої поради прислухатись. Ось тут собі житимемо і накопичуватимемо на ремонт і професійну бригаду. Найближчі три роки точно не з’їдемо. А взагалі, якщо вам не зручно, можете і з’їхати. Ми кімнату студентам здами, так швидше гроші зберемо.
Ольга стояла довго кліпала, а потім розплакалась. Сказала, що мама з татом навмисне їм спокою не дають і хочут розлучити молодих.
Поки живуть усі разом. Не розмовляють одне з одним, але ні старші ні молодші не з’їжджають.
От тобі і допомогли дитині.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
