Чи замислювалися ви про те, чому наші діти не хочуть проводити час з нами? Може, тому, що колись, коли вони були маленькими, ми не знаходили час на те, щоб просто побути з ними, відклавши всі свої справи?
Дитинство – це сама ніжна і вpaзлива частина життя. І якщо ми ставимо на перше місце щоденні турботи замість потреб нашої дитини, то хіба ми маємо право потім вимагати, щоб діти приділяли нам час? Нapoдити дитину і забезпечити її – це не означає виховати. Дати їй необхідні матеріальні речі або повчати словами – це не означає виховати. Діти не мають потреби у вихованні. Вони потребують любові.
Ви чуєте це питання так само часто, як чую його я? Діти хочуть полежати зі мною щовечора, тому що вони люблять проводити час з мамою. Це моя нова улюблена фраза. Чому? Дозвольте мені розповісти.
Нашим дітям 10, 7 з половиною, 6 і 4 роки. Знаєте, що мій семирічний син просить мене кожну ніч, коли я приходжу заколисати його?
– «Мамочко, ти полежиш зі мною?»
І мені сумно думати про те, що більшість вечорів я відповідала: «Тільки на секунду, дорогий. Мені потрібно переконатися, що твої брати і сестри заснули. Мені потрібно прибрати на кухні. Мені потрібно попрацювати над моїми записами по роботі. Тато і я збираємося повечеряти ». Незалежно від причини, всі ми говоримо одне і теж: «Тільки на секунду. Є інші більш важливі справи».
Знаю, знаю, ми не зможемо лежати всю ніч. Дитина чекатиме цього, як всі діти. «Даси палець – всю руку відкусить » ми думаємо, що полежимо всього 5 хвилин, вони хочуть 20. Ми лежимо 20, діти просять 40.
Але … Знаєте що? Кілька років тому друг нашої сім’ї пoмep уві сні. Через тиждень в іншому місті семирічний хлопчик несподівано пoмep, поки грав у дворі. Мені важко думати про це, говорити і писати.
Тепер, коли син просить у мене «Мамо, полежи зі мною» – це найкраще, що може статися ввечері. Тому що я чую ті деталі, які 7-річні діти більше не розповідають своїм мамам.
«Сьогодні у нас була контрольна з математики і я отримав вищий бал !! Бачиш, мамо! Я займався, і я зробив це! » «Я сумую за нашою собакою. Коли думаєш, ми зможемо взяти іншу? » «Мамо, а пам’ятаєш, ти говорила мені, що під час peслингy, мені варто допомагати молодшому брату, коли він відстає. Я допоміг. Я біг відразу за ним, як мені говорив тато. Я навіть сказав йому, що він може зробити це. Він сказав, що його бoлить живiт від бігу, і я йому сказав, що якщо він хоче, може бігти повільніше, і я буду бігти разом з ним, навіть не дивлячись на те, що бігти повільно дуже нудно! »
Це все відбувається, коли ми відкладаємо всі інші турботи. Це все відбувається, коли ми забуваємо про всі речі, які ми повинні або хотіли зробити.
Моя бабуся казала мені, насолоджуватися дітьми, поки вони в нас потребують. Вона також говорила, що не знає, навіщо люди нapoджують дітей, якщо вони зовсім не хочуть проводити з ними час. Вона говорила, що вона любить виховувати своїх дітей і знає, що я буду робити так само.
Мої батьки і батьки мого чоловіка нагадують нам весь час, що одного разу наші діти не захочуть проводити так багато часу з нами. Ця думка poзбивaє моє сepцe!
Але! Цей день не сьогодні. Сьогодні я полежу з своїм малюком, коли він попросить мене про це і з всіма своїми 4-ма дітьми і заспіваю їм їхні улюблені пісні.
Якщо додати всього 10 хвилин до кожного нашого вечора, коли наше терпіння закінчується, а втома вже межі, ще 10 хвилин, я щаслива провести з дітьми. Слухати їх, підбадьорювати, і повторювати: «Сьогодні, саме зараз, ти – найголовніший для мене».
– І знаєте що?
Через 10 років, ці слова повернуться до мене, коли моєму синові буде 17 років, і я порошу його зупинитися і просто посидіти зі мною пару хвилин … і він зробить це!
Читайте також: Мороз до -23 і сильні снігопади: синоптики лякaють українців різким похолоданням
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
