fbpx

– Мамусю, я порахувала. Тих грошей що я тобі передавала повинно вистачити на квартиру! – радісно щебетала Ольга матері, – Усе, не можу я тут більше бути! Їду додому, – у відповідь почула якусь незрозумілу тишу, а потім і зовсім таке, від чого в очах світ потьмянів

Була колись у Ольги донечка. Дівчинка – сонечко, але нездорова з моменту появи на світ. Чоловік почувши висновок спеціалістів просто втік, а вона мов риба об лід. Малій потрібне було особливе харчування, а ціни на тиждень 2000. Де у селі ті гроші узяти? Обійняла місячну донечку і ковтаючи сльози подалась на заробітки. Дитину на маму залишила.

Спочатку в Польщі, а потім в Італії наймитувала. Усе зароблене передавала матері для донечки. та ледь не всю Україну з малою об’їздила. Знаходила найкращих спеціалістів. Але… Не прожила її маленька і трьох років. Ридала Ольга і вже геть квиток додому купила, та матір зупинила:

— Нічого уже не змінити, а жити, як тут будеш? За, що?

Так і залишилась Ольга на чужині на цілих п’ятнадцять років. Усе зароблене матері на зберігання передавала і економлячи кожну копієчку мріяла про власний дім. А краще вже квартиру. Добре, що є інтернет. Зайде на сайт і переглядає пропозиції.

— Мамочко я нарешті додому повертаюсь. Куплю собі квартиру. Сил уже немає на чужині бути, – сказала Ольга одного разу довірливо. – Я там підрахувала, що на квартиру вистачити повинно,  ще й на ремонт залишиться.

Повисла довга і неприємна пауза:.

— Я не зрозуміла, про які ти там гроші говориш?

Ользі аж ноги похололи після тих слів.

— Мамочко! Я ж п’ятнадцять років щомісяця вам на зберігання кошти передавала. Де вони, мамо?

— Ой, ти доню не обурюйся і зла на мене не тримай. Я думала ти там і жити залишишся… Я брату твоєму на квартиру гроші позичила. Ну, він же повинен віддати колись? Та й діти у нього, йому потрібніше. А ти одна і далеко.

Ольга більше нічого не чула. сльози затулили увесь світ. Подзвонила до Євгенія і рішуче попросила найближчим часом повернути кошти.

— Ти сестро про, що говориш? Ніяких грошей у тебе не брав. І взагалі, що це за розмови такі? Ти, що думаєш, як я твій брат то усе пробачу. Ні чути не бачити після таких закидів тебе більше не хочу. Я гроші у мами рідної брав. Ніякі дати ми не обговорювали і про повернення мова не йшла.

Ольга і досі за кордоном. З родиною спілкування припинила вже давно. А нещодавно до неї долетіла недобра звістка – брат занедужав. Аби урятуватись продав квартиру і вклав усі гроші у власне здоров’я, але марно. Дуже просить знайомих, аби Ольга узяла трубку коли він телефонуватиме, бо має до неї серйозну розмову.

А Ольга ні чути ні бачити його не хоче. Хай сповідається де-інде. А вона його простити не може.

Автор Анна К.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page