Тому займися хоч чим-небудь, бо сидиш, як пліткарка, вуха розвісив — не втрималася Тетяна. Дмитро махнув рукою і вийшов на подвір’я — Я тобі помахаю. Звик на дивані боки відлежувати — кинула Тетяна навздогін.
Діма вийшов і сів на ганок. От умудрився ж потрапити в цю сімейку. Хоч він дуже любив дружину і сина, але кожен день прожитий тут, нагадував біг з перешкодами. Там не сиди, там не лежи, дочці допоможи води наносити. І це ще найбільш безневинні Тетянині перли. Хоча в селі він був шанованою людиною. Хороший зоотехнік в м’ясному господарстві, на вагу золота. Тим паче молодий і перспективний.
Коли він після інституту приїхав сюди, йому пообіцяли квартиру. Але ось минуло вже три роки, а ця обіцянка висіла в повітрі. Дмитро під тиском дружини кілька разів намагався знову підняти це питання, але начальник заскиглив — Потерпи трохи. Тільки з мінусів виходимо. Буде тобі житло, потерпи — Він і терпів, хоча сил вже не було. Він навіть став підшукувати собі іншу роботу. І знайшов у сусідньому районі. Але тоді Марія збунтувалася, ще будучи при надії — Не хочу. Тут мама і тато, вони нам допомагати будуть. А там? Незнайомі люди. Не поїду. Хочеш, їдь. Кидай нас — і заплакала. Дімі довелося відмовитися.
Тетяна спочатку, коли вони одружилися, пишалася ним дуже. — Дмитрик у нас учений, не рівня нашим. Завжди чистенький, брючки зі стрілками. Начальник! — Але після того, як він прийшов додому в брудному робочому комбінезоні, вона почала його недолюблювати. — Такий же колгоспник, тільки з дипломом — сказала теща доньці. Марія розривалася між ними. І батьків любила і чоловіка. Однак з її мамою, важко висловити свою думку.
Тетяна і чоловіка тримала в кулаці. Коли щось не по її, він міг і отримати. Працював чоловік сторожем у школі. І як здогадувався Діма, він там би й жити готовий залишитися. Одного разу, коли його напарник занедужав, Діма побачив на його обличчі найщасливішу посмішку в світі.
Діма зайшов до будинку в самий розпал дебатів. Тихесенько, щоб не помітила Тетяна, пройшов до своєї кімнати і вже звідти мимоволі все чув.
— Мамо, а якщо Катьку, мою подружку за хресну, а її хлопця Славу за хресного? — запропонувала Марія.
— Ти що? Ненормальна? Скільки вона тобі всілякого зробила? Діму хотіла на собі одружити, ви навіть лаялися. Хоча. Краще б забрала його на здоров’я. Все одно від нього користі ніякої — відмахнулася Тетяна.
У Марії затремтів голос:
— Мамо, що ти таке говориш? Я люблю Діму, а ти кажеш Каті віддай.
Тетяна грубо її обірвала:
— Не скигли. Я пропоную Зою, дружину нашого керівника, а хрещеним хай буде Михайло, начальник автостанції. У них хоч гроші і зв’язки є. А у твоїх прошаків, крім жмені монет в кишені нічого більше й не водиться. Похрестимо Іванка, стіл організуємо, може Дмитрові і зарплату підвищать. Все ж кумами будете. Вчися, доню, у мами поки та жива. Скрізь треба дивитися далі свого носа і не упускати своєї вигоди.
Маша вигукнула:
— Мамо, ну скільки можна? Наче ми живемо в злиднях. У нас все є. А твої Зоя і Михайло вже у віці. Поки Іванко виросте, вони вже будуть старими. Залишиться без зв’язків, — єхидно додала вона — Потрібно брати молодих і відповідальних. А не літніх і впливових.
Судячи з голосу Тетяна образилася.
— Он ти як заговорила, вийшла заміж, то відразу голос прорізався. Дмитро напевно вчить. Мені то що? Ваша дитина, ви і думайте. Я просто хотіла, як краще, а їй не подобається — і замовкла.
Тут з кімнати вийшов Дмитро. Обійняв Марію за плечі і рішуче сказав:
— Ви правильно сказали. Це наша дитина і ми самі вирішимо, хто стане її хрещеними батьками! — Повернувся до Марії — У мене є пропозиція. За хресну візьмемо Олю Комарницьку, вона телятницею працює. І сім’я у неї пристойна. Чоловік, діти. І в церковному хорі співає. Вона вже точно знає, що хрещена, це не просто слово, а це відповідальність на все життя. Ніби друга мати. А за хресного візьмемо твого брата Ігоря. Він так Іванка обожнює. Хороший з нього хресний батько вийде. Ну як? Ти згодна?
Марія подумала і посміхнулася:
— Згодна. Треба тепер піти до церкви, зі священником домовитися.
Так вони розмовляли, дивлячись одне на одного. А Тетяни наче й не було. Нарешті вона подала голос:
— Ну зрозуміло, ви між собою домовилися. А з людьми хоч поговорили? А раптом вони не згодні? От я вже з Зоєю і Михайлом про все поговорила.
Тут раптом Дмитро її перебив.
— Господи, та коли ж ви, Тетяно Іванівно, перестанете пхати свого довгого носа куди не треба. А нас запитати? Ви не вважали за потрібне? Так ось, з цього дня не смійте лізти в нашу сім’ю. А я завтра ж знайду і орендую нам будинок. Годі вже, ми достатньо пожили всі разом. — і взявши Марію за руку, вийшов на вулицю.
Хрестини минули прекрасно. Іванко поводився чемно, тільки раз пискнув, коли вода йому в очі потрапила. Ольга та Ігор по черзі брали його на руки і говорили відповідні слова. Тетяна на хрестини не прийшла і чоловіка не пустила. Але цього майже ніхто і не помітив. Всі були під враженням від таїнства хрещення. А ввечері посиділи в оселі, яку орендував Дмитро. Тихо, по-домашньому. Герой того вечора погрався з дорослими і тихенько заснув на руках у хресного.
А Тетяна з усіма пересварилася. Жінка сумувала за донькою, за онуком і на подив собі самій, за Дмитром. Вона напекла пирогів і наважилася прийти попросити вибачення у дітей.
— Простіть мене, рідні, але такий вже в мене характер. Та обіцяю, що у ваше життя я більше ні-ні. Живіть, як хочете. Тільки дозвольте приходити, бавитися з онуком — попросила вона. Дмитро з Марією перезирнулися і кивнули.
— Звичайно ж приходьте. Завжди раді будемо вас бачити.
Тетяна стала частим гостем у молодих. Проте, як тільки вона намагалася, знову поводити себе по старому, Марійка строго її зупиняла. Вони з чоловіком після того, як пожили окремо від батьків, сильно подорослішали. І не соромилася висловлювати свою думку. І Тетяна прикушувала свій язичок. А як інакше? Це у своєму будинку ти господиня, а в чужому тримай свою думку при собі. Навіть якщо, це дім рідної доньки.
Фото ілюстративне.
