fbpx

Марина дивилась то на чоловіка, то на його маму і навіть не знала, як на ось це все реагувати. Якщо чесно, життя не готувало її до ось таких сцен, та що там, вона й уявити не могла, що от таке статись може. Для неї то було смішно і безглуздо, щось із розряду анекдотів. Але ж ні – навпроти неї стояло двоє дорослих людей, які несли ось все це цілком серйозно

Марина дивилась то на чоловіка, то на його маму і навіть не знала, як на ось це все реагувати. Якщо чесно, життя не готувало її до ось таких сцен, та що там, вона й уявити не могла, що от таке статись може. Для неї то було смішно і безглуздо, щось із розряду анекдотів. Але ж ні – навпроти неї стояло двоє дорослих людей, які несли ось все це цілком серйозно.

З Матвієм Маринка познайомилась на новій роботі. Досить успішна фірма наймала нових співробітників і саме Матвій був її начальником. Стосунки розвивались стрімко і вже за рік молоді побрались.

Жили вони в орендованій двокімнатній квартирі. Заробляли обоє більш ніж добре, тож і квартиру винайняли із сучасним ремонтом і у хорошому районі. Живи і радій.

Ну а потім, посипались випробування на голову усієї країни. Не обійшли вони і сім’ю молоду, а точніше, зачепили одними із перших.

Раптом, стали не актуальними послуги, які надавала їхня фірма. Зачинялись одне за одним відділення, дійшла черга і до їхнього офісу. На протязі місяця обоє втратили роботу і засоби до існування.

Особливо важко втрату усього переживав Матвій. Для нього карколомне падіння від начальника відділу, до безробітного було особливо важким випробуванням. Маринка пішла на касу супермаркету, аби хоч які гроші на життя мати, а от Матвій лежав на дивані і дивився у стелю житла орендованого – не міг змиритись з усім, що відбувалось.

Звісно, зарплатня касира не могла покрити оренду такої квартири, тож довелось переїхати у однокімнатну малесеньку квартиру десь там, на окраїні столиці. І саму квартиру і переїзд у неї організовувала Маринка. Матвій не рухався, досі не міг до тями прийти.

Рік тягла Маринка все на своїх плечах. Матвій сидів за комп’ютером і “шукав” роботу. Насправді ж проходив нові і нові рівні у відеоіграх. Там він був переможцем і навіть, адміністратором у якійсь його зробили, от тільки усе на добровільних засадах, оплати не було.

Ну а Маринка поступово підіймалась від крісла касира вище і вище. Останні події посприяли тому що багато співробітників виїхало і з’явились вакантні місця. Тямущу і роботящу дівчину помітили і взяли в офіс. Нині вона займає керівну посаду і в неї виходить досить таки добре.

А нещодавно жінка запропонувала чоловіку одну із вакантних посад у своїй команді Матвію. Робота для нього надлегка, але оплачувалась добре. Та й для нього то був би лиш старт. Маринка знала свого чоловіка і вірила в те, що він швидко просунеться кар’єрними сходами.

— Мені працювати за 20 тисяч? – підняв брову чоловік, – Тобі так хочеться відчути себе вищою і кращою. Я буду ходити у твоїх підлеглих за мізер? Ніколи. Менш ніж за 50 і з дому не вийду.

Жінка прокліпалась, а чи не здалось бува? Сидіти третій рік без роботи і заявити подібне? Усякому терпінню і розумінню є межа. Маринка своєї дійшла і висловила чоловіку усе що думає. Так і сказала., що утримувати його наміру не має і що якщо от сьогодні не прийде із трудовою, то буде сам і харчуватись і одягатись. Крапка.

Чоловік не з’явився, зате у квартирі була його мама, коли Маринка ввечері додому з роботи повернулась:

— От така від тебе дяка? От така ти дружина? Як він заробляв гарно і жили ви у хоромах, то все тобі було добре, ніде не тиснуло. А як у нього негаразди тимчасові почались, то ти йому оцією халупою і шматком хліба попрікаєш? Та що ти за людина така, невістко? Де совість у тебе?

Матвій стояв поруч мами своєї склавши руки і дивився на жінку звисока. В його позі і виразі обличчя читалось: ” А що? Бачиш, бачиш? Май, що заслужила”.

— Не смій від нього йти. – сказала Маринці мама, коли дівчина приїхала пожалітись ненці, – Життя довге, а нині он які часи важкі. Він же в тебе і добрий і уважний, а то тимчасові незручності і неприємності. Ну де ти в свої 30 знайдеш нині такого хорошого чоловіка? Маринко, не треба згаряче, подумай. Я впевнена, що Матвій роботу знайде скоро. Та й ти не права… як можна чоловіку пропонувати стати своїм підлеглим? Вчила тебе уму, а розуму не дала.

Маринка слухала неньку і ніяк втямити не могла, що ж відбувається. Ніби як от, щойно все було чітко поділено на чорне і біле, а ненька усе змішала до купи і вже не зрозуміти, як і бути.

То хто ж правий? Маринка зі своєю категоричністю, а чи дві мами, які засуджують її слова і дії?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page