– Артеме, я придбала собі нові сонцезахисні окуляри для подорожі? Мені личать? – Марина дістала з пакета косметичку і почала акуратно складати до неї дрібнички, куплені для подорожі.
– Ти – красуня! – відгукнувся Артем, не відриваючи погляду від ноутбука. – Сонце цьогоріч нікого не шкодує. візьми й мої одразу, аби не забути.
Марина задоволено усміхнулася, уявляючи, як вони гуляють смерековими лісами, милуються водоспадами, а ввечері гріються біля каміна в гірському котеджі.
Відпочинок у Карпатах вони планували майже пів року – обирали маршрут, бронювали житло, складали список екскурсій. До виїзду залишалося всього три дні, і передчуття довгоочікуваної подорожі наповнювало її радістю.
– До речі, я тобі зовсім забув сказати! – Артем нарешті відірвався від екрана й повернувся до дружини. – Завтра приїжджає мама! Побуде у нас кілька днів.
Марина завмерла, тримаючи в руках окуляри.
– Що значить – «побуде»? – її голос різко змінився. – Ми ж післязавтра їдемо! Навіщо їй приїжджати саме зараз?
– Вона їде на консультацію до спеціаліста, а потім одразу додому повернеться! – Артем знизав плечима. – Нічого, ми ж все одно вирушаємо в подорож!
– А як же останні приготування? Мені ще треба зібрати речі, упакувати все, – Марина почала нервово перебирати пакунки. – До того ж ти чудово знаєш, що я не дуже добре ладнаю з твоєю мамою!
– Та припини, просто ти її погано знаєш! – відмахнувся Артем. – Вона хороша, просто трохи прямолінійна!
«Прямолінійна» – це було дуже м’яко сказано. З моменту їхнього знайомства Ольга Павлівна жодного разу не пропустила можливості дістати невістку.
То зачіска у Марини невдала, то готує вона не так, як треба, то квартиру прибирає недостатньо ретельно. Кожен її візит перетворювався для Марини на справжню перевірку.
– Вона спеціально приїжджає, щоб зіпсувати нам настрій перед відпусткою! – Марина сіла спантеличена новиною. – Упевнена, вона вигадала цей візит як привід!
– Ти зараз говориш якісь дурниці! – насупився Артем. – Мама не буде спеціально їхати через пів країни, щоб тобі на зло зробити! Ти себе накручуєш!
Марина хотіла заперечити, але прикусила язика. Сперечатися з чоловіком щодо його матері завжди було марно. Артем залишався сліпо відданий Ользі Павлівні, не помічаючи її маніпуляцій та уїдливих коментарів на адресу дружини.
Наступний день почався зі дзвінка у двері. На порозі стояла Ольга Павлівна – висока, статна жінка з ідеально укладеним волоссям та гострим поглядом.
– Марина, люба моя! – проспівала вона, цілуючи невістку в щоку. – Яка ти бліда! Ти здорова?
– Добрий день, Ольго Павлівно! – натягнуто усміхнулася Марина. – Почуваюся прекрасно, дякую!
– А одяг у тебе якийсь зім’ятий! – продовжила свекруха, заходячи в квартиру. – Праска зламалася?
Марина глибоко вдихнула, намагаючись зберігати спокій. День тільки почався, а вона вже отримала дві шпильки у свій бік. За вечерею Ольга Павлівна розпитувала про майбутню подорож, не забуваючи вставляти уїдливі коментарі.
– Карпати? Ох. – вона похитала головою. – Така далека поїздка, та ще й у гори! А раптом щось із вами трапиться? А дикі тварини? Про них подумали?
– Мам, ну що ти таке кажеш? – засміявся Артем. – Це ж популярний туристичний регіон! Там усе безпечно!
– Ну-ну, – кивнула Ольга Павлівна, зиркнувши на Марину. – Напевно, це твоя дружина наполягла на такому виборі?
Марина проігнорувала натяк і зосередилася на їжі. Наступного ранку свекруха зайняла кухню, гучно гримлячи каструлями.
– Добрий ранок, соня! – гукнула вона, коли Марина зайшла. – Я вже сніданок приготувала! Артемові треба добре харчуватися, а не ті твої бутерброди їсти!
– Ми зазвичай п’ємо смузі, – крізь зуби відповіла Марина.
– Смузі?! – обурилася свекруха. – Це ж не їжа, а вода з фруктами! Не дивно, що мій син такий вигляд має! Чоловікові треба нормально їсти!
Артем з’явився на кухні у джинсах і сорочці.
– Мам, ти чого так рано встала? – він глянув на накритий стіл.
– А коли ж готувати? Після обіду? – обурилася свекруха. – Їж, поки гаряче!
Артем сів і з апетитом узявся за їжу. Марина відчула, як у ній закипає обурення. Вона знала, що в присутності матері чоловік перетворюється на слухняного хлопчика.
Після сніданку Марина зайнялася збором речей. Вона розклала на ліжку светри, термоштани, зручне взуття. В цей момент до кімнати без стуку увійшла Ольга Павлівна.
– І це ти збираєшся вдягати в Карпати? – вона з огидою підняла флісову кофту. – Мій син дозволяє тобі ходити в такому?
Марина мовчки забрала кофтину і поклала її назад.
– Це туристичний одяг, мамо! Ми не на модний показ їдемо! – терпляче пояснив Артем.
– Ну-ну, як знаєте, – свекруха знизала плечима.
Увечері, коли всі збиралися спати, Марина зітхнула з полегшенням – ще один день позаду. Але вночі її розбудив шум. Вона відкрила очі й побачила, як у темряві кімнати стоїть силует.
– Боже, що ви тут робите?! – вигукнула вона.
– Та ось не могла заснути, вирішила перевірити, чи ти все склала правильно! – байдуже відповіла свекруха, не звертаючи уваги на обурення невістки.
Це була остання крапля.
Наступного дня Марина взяла Артема за руку й твердо сказала:
– Якщо ти зараз не поясниш своїй матері, що їй пора їхати, то в Карпати ти поїдеш один. І взагалі, жити будеш теж сам!
— Марино, що за сцени? Ну хвилюється людина – ніч не спала. Що? Повинна була тебе просити все показати. Так ти б відреагувала не правильно. Мама знає що робить.
— Вона їде сьогодні ж, – мало не прошипіла Марина.
— Ні, моя мама буде тут доки їй буде треба. А ти навчись реагувати правильно. Ти якась дивна стала.
— Ти не зрозумів – я йду.
Того ж дня Маринка зібрала речі і переїхала до батьків. Навіть рідна мама її не зрозуміла. Сказала, що та й справді реагує надто гостро і не повинна бути такою принциповою.
А Маринка вважає, що зробила все вірно. Усьому є межа, чи не так?
Головна картинка ілюстративна.
