Маринка зателефонувала із самого ранку і голос у жінки був стурбованим: “Ольга Іванівна, тут якась пані речі свої нам у веранду заносить, каже, що ви все знаєте і у вас усе домовлено”. Я була щиро здивована такій новині, тож скочила в машину і вже за десять хвилин була біля своєї хати. Ну звісно, чого ж то я раніше не здогадалась?Хто ж ще то міг бути, як не Олена?
Моїх батьків не стало білше десяти років тому. Спадок ми із сестрою розділили навпіл: вона отримала однокімнатну квартиру у містечку, а я батьківський будинок за містом.
Оскільки будинок коштував дорожче від квартири, я ще три роки сестрі виплачувала різницю. Дім от прямо зараз мені не був потрібен, але місцина хороша, та й донька підростала у мене. Ми із чоловіком вирішили, що зайвим він нам не буде, виплатимо і здамо його в оренду.
Ну от так і живуть там люди десятий рік як. Молода сім’я дуже акуратні і обов’язкові. Ми із ними не товаришуємо, але в досить хороших відносинах. За роки наш орендар і ремонт непоганий зробив і двір тепер не впізнати, бо його дружина там красу підтримує неземну.
Моя ж сестричка вийшла заміж і вирішила переїхати у квартиру свого нового чоловіка. Не повірите, але маючи двох дітей вона свою однокімнатну квартирку продала, аби придбати новому чоловіку дорогий автомобіль і зробити ремонт у його житлі.
Племінники мої уже дорослі люди, вони просили маму не робити такого, але та сказала не втручатись і повідомила, що вона краще від них знає. що робити зі своєю власністю.
Ну та той шлюб аж два роки протримався і сестра гордо грюкнувши дверима пішла від свого другого чоловіка. Донька її жила у будинку приватному де на подвір’ї була стара хата, от там сестра і оселилась.
Олена завжди мала важкий характер, тож одразу почала керувати донькою і онуками. Моя племінниця звикла мами слухати і багато років таки терпіла Олену, та коли зять умову поставив: він або мама, вже вийшла моя сестра із чим прийшла із того двору.
Переїхала вона у двокімнатну квартиру до сина свого “на трішки пожити”. Те трішки тривало півтора року і вже сестру мою на вихід свати попросили, бо і там вона поводилась не надто гарно і ледь до розлучення не довела сім’ю свого сина.
Ну а тепер сестра моя раптом згадала, що ж ще є хата батьків, яка стоїть”порожня”. Нічого що там люди живуть, потісняться. Все ж, вона привезла речі не кудись, а в будинок батьків і має на те право.
Коли я приїхала то вже у веранді були речі сестри і на подвір’я вивантажували диван і меблі. Навіть квітника не пошкодували, бо саме туди той диван і втулили, прямо на розкішні лілії і хризантеми.
Поки сестра у мене живе і дуже просить її виручити – пустити пожити у дім батьків, тим паче, що донька моя вчиться за кордоном і поки повертатись не збирається.
Чоловік уже ледь терпить таке сусідство і вже мені прямо говорить, що Олена загостювалась. Ну а я розгублена і не знаю, як мені бути. Як би не було, а Олена – сестра моя рідна і мені її шкода.
Впустити її в той дім, попросити з’їхати орендарів? Чоловік прямо заборонив те робити, бо потім ми Олену не виселимо.
А з іншого боку – сестру мені неймовірно шкода, адже діло йде не до молодості і їй зараз просто немає власного кутка. Як же ж бути, підкажіть?
Головна картинка ілюстративна.