А на що ти витратив своє життя? — Петро Семенович повернувся в бік співрозмовника.
Той мовчав. Питання було досить складним, а Віктор такі не любив.
— На що? Хм.
Обидва подивилися на проїжджаючий повз них чорний мерседес. Він проплив вулицею, як всі упущені ними можливості в цьому житті, і повільно зупинився біля сусіднього під’їзду.
— От уже хто витратив своє життя з розумом, так це Матвій, — радісно сказав, Петро Семенович. Він не міг відірвати очей від шикарного автомобіля.
З мерседеса вийшов чоловік, на якому ідеально сидів костюм. Подивився вгору на вікна квартири, де жила його мати, потім перевів погляд на них.
— Привіт, Петре! — Матвій махнув рукою в знак вітання і трохи повагавшись, попрямував до них.
— Здрастуй, Матвію, матір провідати приїхав?
— Так, ніяк не можу вмовити її, переїхати до мене. У мене кругом смереки, найчистіше повітря, а яке озеро поруч! — Матвій зітхнув.
— Матвію, розкажи нам ось що, як це жити, коли не знаєш ліку грошам? Коли не горбатишся за копійки на заводі, коли живеш в достатку, їж досхочу, мешкаєш у величезному будинку і їздиш на дорогому авто? У нас тут з Віктором дуже цікава розмова вийшла. Думаємо, на що витратили своє життя.
— Як ти закрутив, діду. Тебе послухаєш, та виходить, що мені все падало з неба. Я також горбатився на заводі, бувало, що і їсти було нічого, сидів у матері на шиї. У моєму житті було всяке. А коли відкрив свою справу, то мене дружина місяцями вдома не бачила і сім’ю годувала, поки я не став на ноги, мене також кидали кілька разів на гроші. Так що це з боку здається, що все так солодко і гладко, однак не кожен міг би бути на моєму місці. Я впевнений, що хтось би почав пити, озлоблюватися, мстити. Я бачив і таких людей, тільки це дорога в нікуди.
Матвій замовк. Дід і його співрозмовник дивилися на нього і теж не знали, що й сказати. Виходило, що вони самі винні в тому, що не правильно витратили своє життя.
А витратили на невдоволення і бурчання, на образи і почуття несправедливості.
— Матвію, а візьми мене до себе на роботу? Хоча б сторожем? — Віктор навіть сам не очікував від себе такого.
— Ні, на жаль, не візьму, Вікторе. — не роздумуючи відповів Матвій. Чесно, без злості і бажання недооцінювати.
— Я так і думав, буржуй, він і в Африці, буржуй. — Віктор плюнув на землю.
— Знаєш чому? По-перше, у нас вже є сторожі, які працюють у мене дуже багато років, хороші, міцні чоловіки, з вигляду й не скажеш, що пенсіонери. Звільняти я нікого з них не збирався. А по-друге, я знаю, що ти любиш прикладатися до чарки, а у нас це неприпустимо. Ну зібрався такий колектив, який випиває тільки на свята. Ти не сердься, я не хотів тебе образити, Вікторе. — У Матвія й справді не було таких намірів.
— Та не ображаюсь я, — тихо сказав Вітя, він чудово розумів, що Матвій має рацію.
— Якщо зав’яжеш, то дай знати, на виробництві завжди потрібні вільні руки, — сказав він і попрощався.
— Петре, може і справді зав’язати? — У Віктора перед очима, миттєво виникла картина, як він сам їздить на новенькому мерседесі.
— Давай, — розсміявся дід, який чув вже безліч таких обіцянок за своє існування. — У тебе ще є час, витратити своє життя на щось справді важливе, а у мене рахунок вже пішов на спад.
Вони замовкли, кожен думав про своє. Віктор боровся з любов’ю до чрки, а дід сумував за прожитими роками.
За матеріалами: Malenʹka kazka.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Кредит під 500%: українці масово потрапляють на гачок до Манівео
- “Секретний” рецепт найсмачнішого в світі САЛА. За вуха не відтягнеш!
- «Марічко, я тебе дуже прошу, нікому не кажи, що ти тут бачила». Марічка слухала цю сумну розповідь, та не могла зрозуміти, чому її подруга обманювала увесь цей час. Хіба вони не люди, не зрозуміли б? Може, чимось би допомогли
- У Великій Британії мають намір заборонити вологі серветки
- 2 наречені на 1 весіллі: дівчина прийшла на весілля свого коханця у весільному платті