Одна мама дуже любила свою доньку, коли вона з’явилася на світ, то мама почала думати про те, що для дівчинки він не буде дуже привітним. Донечка буде мріяти про щось велике і чисте, а опиниться в результаті на кухні з гірким присмаком.
Мама знала, адже колись так само вірила в кохання і в те, що воно окриляє, але виявилося, що без грошей воно дуже швидко приземлює, ти вариш кашки вночі та толочиш тарганів на загальній кухні гуртожитку.
Чоловік вже не бачить в тобі красуні, а ти в ньому лицаря.
Тому мама вирішила, що вона не може змінити цей світ і змінити правила в ньому, тому вона має виховати доньку так, аби вона не мріяла про щось грандіозне, а була з самого малку навчена на те, що всі ми народжені ходити по землі.
Слава Богу, талантів в доньки не було, мама б це побачила, але та вперто хотіла співати і своїм дитячим високим голосом робила мамі мігрень.
– Доню, співати – не твоє. З твоїм голосом тільки лавини в горах спускати.
Вона порадила доньці записатися на рукоділля, бо в житті пригодиться.
Донька непогано вчилася, але мама сказала, що їй не потрібна вища освіта, краще мати професію, яка буде всіх годувати.
– Доню, люди завжди хотітимуть їсти, тому кулінарне – це саме те, що треба.
Донька погодилася, адже мама завжди права і хоче їй в житті тільки кращого.
Вже їй і двадцять п’ять, але не приводить вона ніякого кавалера знайомитися і мама вже стала переживати, адже вона ідеально пристосувала доньку до сімейного життя, а тут таке. Вона бачила, що її донька гарна і з цим точно не має бути заковики.
Вирішила все взяти в свої руки і звела доньку з сином хорошої знайомої. Дві матері оцінили дітей одна одної і погодилися, що то найкращий варіант. Зіграли весілля і стали очікувати онуків.
– Як там у тебе все, доню?, – запитувала вона, хотячи почути, що донька щаслива.
– Все нормально, – стенала та плечима.
Мати не спала всю ніч. Їй не давала спокою думка, що вона стільки років старалася, а донька не стрибає від щастя. Так, у неї самої було заміжжя не з медом, але моменти радості і щастя були. А найбільше, це коли у неї народилася донечка. А тут «все нормально»?
– Доню, вам треба дитину, – вирішила вона, що доньці цього не вистачає для щастя.
– Добре,- відказала та.
Коли на світ з’явилася онучка, то жінка не могла нею натішитися, вона виховає її так само як свою доньку і та буде в житті дуже щаслива.
Вона жебоніла до дитини і глянула на доньку. Та байдуже дивилася на все, що відбувається навколо.
«Нічого», – подумала жінка, – «Онучку я виховаю краще, донька була просто винятком з правил».
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
