В однієї матері було дві доньки-близнючки, і хоч сторонні не помічали цього, але мати була певна, що її діти геть різні. Вона дуже любила своїх доньок, тому вважала, що відповідальна за їхнє щастя.
Коли дівчата стали на порі, то вона почала переконувати їх вийти заміж, бо всі мають це зробити.
Коли старша донька вийшла заміж не дуже вдало, то мати вирішила її переконати, що іншого їй не дано.
– Ти не маєш хисту ні до чого, на роботі про тебе не високої думки, свого майна ти не маєш, зовнішність у тебе посередня. Та ти з самого малку не любила нічого робити, не виявляла ні до чого радості і захоплення. То яка тобі різниця, який у тебе чоловік? Живи вже з тим, якого сама вибрала.
Отак старша донька пішла додому з думкою, що вона й справді нічого від життя не хоче грандіозного, їй приємно стати зранку і випити кави, гладити кота і чекати, коли можна прийти з роботи та зручно вмоститися за книжкою чи фільмом.
Її чоловік в той момент приймав гучні компанії у вітальні, але вона нічого не могла зробити, адже квартира була його.
Коли ж до матері прийшла молодша донька з тим самим питанням – що робити, коли вона не хоче жити з чоловіком, який її не цінує, то мати сплеснула руками:
– Звичайно, донечко, йди від такого чоловіка, ти все життя прагнула до кращого. Ти гарно вчилася, перемагала на змаганнях і олімпіадах, конкурсах краси і точно не маєш скніти з чоловіком, який тебе не цінує!
Молодша донька впевнилася в тому, що вона може все на світі, а тим більше, з такою маминою підтримкою. У неї так само не було власного майна і на роботі їй не дуже подобалося, але вона справилася і за якийсь час мала вищу посаду та власне житло.
Вона вийшла заміж вдруге, у неї чудові діти і Мати дуже часто любить до неї приходити і хвалити її за все, що вона робить.
– Як добре, доню, що ти мене послухалася і тепер живеш в добрі і щасті. Якби й твоя старша сестра була така…
А старша сестра знову прийшла до матері:
– Мамо, я більше так не можу, чоловік перетворився на казна-що, тільки компанії і грошей не заробляє. З квартири зробив стайню, мені не хочеться вертатися до такого дому.
– Доню, ти ж обіцялася жити з ним в горі і радості, а тепер, коли він вже немічний, то як таку людину покинути? Ти й так на себе подивися, вся сіра і нецікава, на тебе ніхто й не гляне, як ти старість будеш чекати? Ти ж не така цілеспрямована, як твоя молодша сестра. Я тобі хочу лише добра і я тебе добре знаю, тому послухай мене, бо як підеш від чоловіка, то нічого кращого не матимеш.
Старша донька тепер доглядає свого чоловіка, бо він став лежачим, в квартирі так само погано пахне, вона рідко виходить гуляти і єдина її радість, то пити ранкову каву, поки чоловік не прокинувся і не треба танцювати навколо нього. Вона не хоче думати про те, як би пройшло її життя «якби». Вона щаслива від ранкової кави і свого кота, а більше то хай красивішим і успішнішим жінкам.
Молодша донька щаслива від багатьох речей: від успіхів дітей, квітам від чоловіка, похвалі на роботі, підтримці матері…
Мати ж щаслива за свою молодшу доньку, бо її успіх, то материн успіх. А от старша завжди така була, не зрозуміла, того й життя у неї таке.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
