Виросла я в родині, де постійно не вистачало грошей. Мати одна, а ось татусі у нас різні. Нас було шестеро. Сестричка найстарша вступила до педагогічного. Вона була прикладом для мене, бо я теж завжди хотіла стати викладачем.
Але сестри мої насміхалися з мене, що це неможливо, бо я гаркавлю. Мені було дуже прикро. Я ходила на різні курси до логопеда, і поступово дефект зникав.
Старша сестра пішла викладати в інше село і там же знайшла свого чоловіка.
Я почала відвідувати спортивні заняття, вдома намагалася довго не залишатися, адже були постійні конфлікти з сестрами. У підсумку, вони вийшли заміж і гасили кредити.
Читайте також: Сорок років, сорок років! Ні сюди, ні туди, – pидала. – І жuтu не хочеться і пoмиpати рано
А я закінчила свій улюблений факультет, стала вчителем фізкультури. Вийшла заміж за багатого хлопця, який живе в місті. Там я знайшла роботу, і скоро наpодила сина.
Щороку на літо приїжджаю в село, сестри просять вибачення, я їх, звичайно, пробачила давно, але ось відчуваю, що правильно їм помстилася, влаштувавши своє життя.
Оля, 29 років.
20:01:50, 03/09/2019
