Мене ще й просять не втручатись, кажуть, що я воду каламучу. Ні ну ви таке чули? То це я мовчати маю і дивитись на все широко відкритими очима? Е ні, я мати і точно не буду у цій ситуації стояти осторонь, хай та сваха хоч скаче, хоч плаче.
Вісім років тому моя донька подалась на заробітки за кордон. Тоді вона ще була дівчиною незаміжньою, ледь 20 виповнилось.
Звісно, дитину я у світ відпускала не саму – їхала вона до сестри моєї і вже там її і зустріли і роботу знайшли по силі.
Багато у неї кавалерів було, сестра не раз казала,що я їй свій клопіт передала і що недооцінила вона красу і силу зелених очей і рудої коси до поясу. Донька ж моя обрала такого ж заробітчанина. як і сама – Павла із Чернігівщини.
Хлопець працював у Італії давно, одразу доньку мою узяв під опіку і усіляко їй допомагав і оберігав. Сестра мене запевнила, що парубок він хороший і що пара із них дуже гарна, тож я була за дитину свою спокійна.
Побрались вони, сюди приїздили, ми й весілля відгуляли гарне. Живуть уже восьмий рік разом. Так і працюють в Італії, живуть разом. винаймають там квартиру.
Всі ці роки вони збирають гроші на своє власне помешкання. Обоє мріють про власний будинок, але не далеко від міста. Так, аби і сад посадити і усі міські зручності і можливості були доступні.
За всім років уже у них гарна копійка зібрана була, це я знала достименно, адже ми із донькою уже почали і дім обирати. Звісно, ще не вистачало прямо на будинок їхньої мрії, треба було ще кілька років попрацювати, але вже можна було хоча б прицінитись і поглянути, як то має виглядати.
І тут дзвонить мені моя донька минулої неділі і відчуваю по голосу. що вона дуже розгублена і спантеличена. У розмові моя Поліна була не уважна і якось геть не могла сконцентруватись. Ледь допиталась я у чому ж причина.
Виявилось. що сваха моя попросила у них для меншої своєї доньки майже половину тієї суми, що діти на будинок свій складають.
Менша сестра мого зятя вийшла заміж. Певну суму сім’я на придбання свого помешкання має, але не вистачає більшої половини. от і надумали вони узяти у рідних. аби проценти у банк не потрібно було переплачувати.
— Ви ж усе одно поки ті гроші як сувенір тримаєте. Вам на будинок ще добрих три роки заробляти, а у молодої сім’ї скоро малюк з’явиться. тож їм помешкання от прямо зараз необхідне. А за три роки, ми думаємо, що разом зі сватами ті гроші і повернемо.
Зять одразу і погодився, та й донька моя не мала нічого проти, але коли минула трішки часу. то у неї сумніви почали з’являтись.
Я як почула те, то аж підскочила від обурення. Що сваха вигадала? Ти бачиш, як викрутила?
— Ті гроші всі у мене, то я окрім як на будинок вам їх і не віддам нікому. – сказала категорично донці, – Як ти собі уявляєш повернення. Хто тобі їх принесе знову: студентка і студент, а чи свекруха твоя у якої чоловік із дому почав речі виносити. І не подумай, дитино моя, погоджуватись, бо те рівноцінно тому, аби я ті євро вкинула у грубку.
От тепер сваха лютує. зять сцени закочує, а я на всій тобі вині. Бачте, там уже до того, як згоду дала моя донька із чоловіком, уже було домовлено про ту квартиру і вирішено, а тепер через мою впертість і недовіру молода сім’я не має власного гнізда.
Сваха телефонує щоденно. Не полінувалась, через усю країну із донькою до мене їхала. аби вплинути на моє рішення. але я стою стіною: Ні і крапка.
Ну звісно, зятю сестри шкода. та й мама там усе йому так подала. що прямо він і рятівник і помічник і єдина надія і опора у сім’ї. він радий старатись.
Але ж моя донька також вісім років працювала. економила і заради чого, аби родичка чоловіка мала де жити, так виходить?
Зараз там усі намагаються вплинути на мою доньку, зять. навіть із жінкою не розмовляє через мою впертість. А я стояла і стоятиму на своєму.
Ну скажіть, хіба ж я не права?
07,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
