Мені 23 роки, я коханка чоловіка, у якого є дружина та четверо дітей. Вони проживають із його батьками.
Я ще молода і закохалася у його гарні слова, у його поведінку, ставлення до мене. Відчувала жалість до нього, після розповідей про не дуже добрі стосунки з його дружиною. Думала він той, кого я зможу ощасливити.
До моєї вагітності розмови та обіцянки були іншими. Після все категорично змінилося. Він почав диктувати свої правила під приводом “якщо ти мене любиш”. Начебто нічого страшного в цьому немає, але згодом я зрозуміла, що відмовилася від себе, від своєї сутності, від своїх бажань і була тим, кого він хотів бачити.
Його дружина не знає про моє існування, обіцяв, що введе її в курс справ, що я не буду порожнім місцем. Але все це залишається лише обіцянками.
Я була веселою та життєрадісною дівчиною, стала домогосподаркою. До речі, його дружина одягнена сучасно, її змусити менше витрачати грошей він не зміг і не зможе. А я щоб уникнути сварок, щоб дати йому відчути, що він справжній чоловік, почала жити за його правилами. Але зрештою, у нього все одно є причини образити мене через свій поганий настрій, незважаючи на мою непричетність до цього.
Через те, що він має негаразди з дружиною. Я «повинна», виявляється, терпіти його зриви, його такий характер попри все.
Ми так живемо вже близько півроку разом. І весь цей час він ночує зі мною при зручній нагоді, якщо зможе обдурити дружину. Або під приводом, що він на нічній зміні. На тиждень один раз. А іноді й зовсім не ночує. Я чекаю дитину, термін сім тижнів. І поки пишу все це, сльози річкою.
Дівчатка, красуні, не ведіть на почуття. Думайте про себе. Про майбутнє. Я скоро стану матір’ю і повинна б радіти, а почуття самотності подвоїлося в рази!
За вдачею я тихоня і завжди плачу. І тому йому легше мною маніпулювати і керувати, зганяючи злість через непокірність дружини на мені. Це дуже важко. Я почуваюся просто порожнім місцем.
