Мені і чоловік і свекруха, та що там – мама рідна, закидають відсутність вихованості і такту. Бачте, я не мала права так реагувати і своєю поведінкою я поставила усіх в дуже незручне становище. Та більше того, саме моя реакція на появу сестри чоловіка, нібито свято зіпсувала.
Скажу одразу що я людина неймовірно відповідальна і організована. У мене життя, кожна хвилина, розписані і все йде за планом. Свекруха називає мене “мега-мамою”. А чи багато з вас мають таке визнання від свекрухи?
Я завжди займалась саморозвитком, вивчала щось нове і поява дітей у моєму житті запланована. Я вже була готова, знала як буду виховувати і яку дам освіту.
Я не пускаю усе за течією, адже розумію, яка на моїх плечах відповідальність. Я опікуюсь дітьми, роблю їхнє дозвілля різноманітним, особливу увагу приділяю їхньому здоров’ю, бо то ж найголовніше.
Ми ходимо в басейн і обов’язково щоденно гуляємо не менше чотирьох годин. Я організовую день так, аби діти, навіть влітку, могли і навчатись і активно відпочивали. Все заради їхнього майбутнього.
А тепер, уявіть моє здивування, коли на іменини до свекра, на свято де була присутня і я з дітьми, сестра мого чоловіка прийшла хлюпаючи носом.
Я спершу і не зрозуміла, думала, що Ольга просто розчулена, тому у неї сльози з очей і хустинка коло носа, але коли підійшла ближче то явно побачила, що пані повинна була бути вдома і дбати про своє здоров’я а не приходити на свято де купа людей і діти.
Я підійшла до Ольги і прямо їй це сказала. Зрештою, якщо людина не розуміє, то потрібно ж їй пояснити. Мовчання у таких випадках не доречне.
Та от Ольга сказала, що йти із татового свята не буде і не розуміє, чого власне повинна. Я їй показую на дітей, кажу, що вже завтра ті будуть мати те ж, що і в Ольги нині, а та відмахнулась. Бачте, в тата ювілей і вона хай і хлюпає носом, а буде тут.
Тоді я зробила те, що повинна була: зібралась і разом із дітьми пішла додому. Чоловік хотів мене спинити сказав, що так не можна, але я не стала слухати.
Більш того, він також мусив іти з нами, бо ж саме він був за кермом машини. Повертатись сенсу не було, адже жили ми далеко і дорога зайняла в один кінець півтори години. тож вийшло так, що зі свята ми пішло дружно усією родиною.
Тиждень минув, але мені і досі те свято вигадують рідні. Бачте, я не права, що от так відреагувала і йти додому не повинна була, хай там що.
Чоловіку і його батькам соромно чомусь, за мою поведінку і ніхто і слова не скаже про Ольгу, хоча саме через її недбале ставлення до нас усіх і склалась та ситуація.
От скажіть мені, ви б залишились на святі на моєму місці? Хіба не обов’язок матері дбати про здоров’я своїх дітей?
Головна картинка ілюстративна.