fbpx
Історії з життя
Мені на кухні ремонт потрібен. – говорить свекруха з понурою головою, – Ви ж усе одно працюєте, а мені звідки гроші узяти. Могла б звісно, підробляти, але ж за онукою наглядаю, де мені вже?

На весіллі свекруха голосніше всіх просила онуків. Всім говорила, що вона вже й імена вигадала: Максимко і Орися. Настільки вона вже мріяла про онуків, що от прямо чекати не мала сил.

При цьому жити нам було ніде. Спочатку ми жили у моїх батьків. Весільної подорожі ми не мали. Усі подаровані гроші відклали на іпотеку. Працювали цілодобово, з купою підробітків. І ось нарешті накопичили!

Ніна Вікторівна, свекруха, розглядала лише варіант купівлі квартири поряд із нею:

— Ви ж не знаєте, що таке діти! Ірочко, ти ж не зможеш до ладу в декреті посидіти, тобі потрібно буде на роботу вийти, щоб іпотеку платити.

Ми тільки готувалися до купівлі власного житла, а вона вже планувала виховання наших дітей. Але ми були молоді, підтримка сім’ї не могла не тішити. Нам і так потрібно було стільки працювати і грошей віддати. Як встигнути ще й дітей виростити?

Купили квартиру за дві автобусні зупинки від свекрухи. Її радості не було меж! Знову завела розмову про онуків, але ми попросили дати нам кілька років, щоб залишати на іпотеку великі суми.

Через три роки з’явилась наша Світланочка. На роботі я попередила, що маю можливість вийти з відпустки раніше.

— Як закінчать платити нормальні декретні, так і виходь, – умовляла Ніна Вікторівна. – А я буду онучечкою займатися.

А коли я вийшла на два роки раніше вийшла з декрету – почалось:

— Мені на кухні ремонт потрібен. Ви ж усе одно працюєте, а мені звідки гроші узяти. Могла б звісно, підробляти, але ж за онукою наглядаю, де мені вже?

Або ще краще:

— Я путівку для нас зі Світланою знайшла. На сім днів всього дев’ять тисяч. Мене там трохи підлікують і дитина свіжим повітрям подихає.

А останнім стало:

— Дівчата мої з роботи в театр запросили, а я що? Так і сказала – грошей немає. Які мені театри якщо у мене чотирирічна дитина у квартирі?

Ми і припинили Світлану з мамою залишати. Віддали в садок, я працювала віддалено якщо була потреба така. Виявилось що допомога бабусі нам і не потрібна.

А Ніна Вікторівна заспівала нової. Тепер вона стала одинокою і нікому не потрібною. Вона щиро не розуміє, чому не просимо її посидіти з онукою, адже ж вона тільки за і ніколи нічого проти не казала. ті самі подруги, що не дочекались її в театрі, тепер чують постійні скарги, але вже іншого роду.

Ні на який підробіток вона не пішла і ні в театр ні на вистави ходити не почала.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page