Я виховувала сина одна. Я кілька разів сходилася з чоловіками, в першу чергу, для того, щоб у дитини був тато. Але мій син негативно реагував на появу чужої людини в сім’ї. Він ріс дуже вередливим, і я йому себе повністю присвячувала. Коли він підріс, то Звичайно ж, моя дитина і не пам’ятає батька. Але я не забула, як в садку і школі, йому хотілося похвалитися своїм татом, але, на жаль. Мій син хотів бути краще за всіх і насилу знаходив спільну мову з однолітками. Вони не розуміли його.
Зараз він одружений. Начебто і дружина – хороша жінка. Та й дитина чудова у них. Але я розумію, що погано виховала свого сина. Я прекрасно знаю, що він не хороший чоловік і нікудишній тато. Але не відаю навіть чому він такий? Може моє надмірне виховання і турбота зробили його таким безвідповідальним? А можливо, він просто схожий на свого батька? Може йому не вистачило любові тата, адже він хлопчик?
Мені соромно за те, що виростила такого сина. Я знайомим і сусідам кажу, що це невістка у мене не подарунок, а син нормальний. Йому просто не пощастило з дружиною. І так вийшло, що моя невістка все дізналася. Вона днями підійшла до мене і запитала спокійним голосом: навіщо я так роблю? Як мені тепер соромно за себе. Не знаю що робити?
З сином неодноразово розмовляла про те, що потрібно змінюватися в кращий бік. Йому не хочеться втратити сім’ю, але змінюватися він не збирається. Упертий, як його батько. Та й з роботою щось не виходить у нього. Ніби, і освіта є, і розумний, тільки прагнення ні до чого немає. Він може вечір і ніч сидіти за комп’ютером: чи грає, чи спілкується з віртуальними друзями. Мені хотілося б, щоб син зі своєю дитиною час проводив. Адже сам виріс без батька, знає ж, що це таке.
Я живу з ними в одному дворі. Мені і на вулицю вийти тепер ніяково. Мабуть, вона щось таки сусідам розповіла після того, як дізналась про те, що я там наговорила на неї. Тепер я починаю щось казати, а мені відповідають, що не сліпі усі і таку, як моя невісточка днем з вогнем не знайти.
Як мені виправити цю ситуацію? Мені дуже хочеться спілкуватися з невісткою та онуком. І не хочу, щоб вона ображалася на мене. Але так соромно за свою поведінку. Як тепер їй в очі дивитися не знаю. Навіщо я так вчинила? Як все виправити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
