fbpx

Мені сорок чотири і я при надії. Можу впевнено сказати, що це поставить крапку в моїх стосунках з чоловіком

У мене вже є двоє дітей і я абсолютно щаслива, що багато років тому вилізла з підгузок і кашок. Це був просто пекельний період про який трохи детальніше розкажу.

Мій чоловік ніколи не радів звісткам про те, що скоро стане батьком. Ті всі чудові фільми, які я дивилася, де чоловіки не тямляться від щастя і носять своїх коханих на руках чи плачуть від розчулення – це не про нас.

Спочатку в його очах прочитався весь радіус почуттів від недовіри і закінчуючи розпачем.

Він мені не розтирав ступні і не гладив по спині, навпаки, приходив з роботи і казав, що дуже стомився:

– Потри мені отут коло шиї, бо дуже наробився, – говорив він мені і я терла та м’яла, лиш би йому було добре.

Він не розумів, чому у нас на дев’ять місяців пропала з раціону його улюблена страва – рулет з яйцем та рисом. Цей запах я пронесла крізь всі свої терміни як найкраще нудотне.

Поява дитини теж нічого не змінила в його особистому житті – він вимагав уваги так, ніби й далі залишається головним моїй всесвітом. Але це було далеко не так.

Він не міг знайти підхід до малюка, він просто ревнував мене до дитини. Повірте, мені малюк не влаштовував стільки істерик, як ото він.

Я мріяла, коли дитина підросте, мені вже снилося, що син йде в університет і в нашому домі знову мир та спокій.

Не судилося. Коли Андрійкові виповнилося два роки я знову дізналася, що дві паралельні смужки перекреслюють моє життя.

Далі все було, як і першого разу – чоловік мене обвинувачував в тому, що я це зробила навмисно.

– Мені цілком вистачає однієї дитини! Я більше не прогодую. Ти уявляєш, скільки мені прийдеться працювати?

І жодного слова про мене! Скільки мені прийдеться працювати і як справитися з двома маленькими дітками.
Скажу вам чесно, що я втішилася, коли дізналася, що у нього є хтось на стороні. Клянуся!

Я була настільки виснажена, що просто часу на чоловіка не було. Вірніше, він був для нормального чоловіка, але мої сили з’їдали його претензії, які він мав з усілякого приводу від того, що не підігріла йому вечерю до того, що діти плачуть.

Тоді мені снилися сни, що я отримую папери на розірвання шлюбу і лечу в небеса на хмаринці… Після такого сну я прокидалася абсолютно виспаною та відпочилою.

Чоловік вернувся в родину, ніби й нічого не було, але я помітила, що він йшов лише тоді, коли почала водити дітей в садочок і змогла з гори одягу розрізнити його речі зі стійким запахом чужої людини.

Посиділа я над тою горою одягу і вирішила, що мудрий має гору обійти, тому просто оминала тему його інтрижки.

Чим швидше росли діти, тим краще ставився до мене чоловік.

Та й я ставилася до себе краще – працювала і мала час на маленькі жіночі радості, як от похід до косметолога чи по магазинах.

Ми з Вадимом планували поїхати на відпочинок, коли молодший закінчить школу і вступить в училище.

І ми поїхали: два тижні в Буковелі серед смерек і снігу з п’янким ароматом глінтвейну…

Ми відпочивали і говорили, мріяли, що після закінчення вiйни обов’язково поїдемо подорожувати Європою…

І ось тепер такий сюрприз…

Я не розумію, чому мій чоловік є найгіршим батьком для моїх дітей? Як так сталося, що чоловік якого я люблю, з яким мені добре потім перетворюється на причину моїх головних болів.

Казати йому чи ні? І що робити далі? Я просто знову стою перед тими дверима, які давно закрила і сподівалася ніколи в житті не відкривати.

Чи одразу сказати, що хай йде геть і не псує мені нерви? Але що скажуть наші батьки? І просто не знаю, як відреагують діти…

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page