fbpx
Історії з життя
Менш ніж через півгодини замовлення в повному обсязі стояло на столі, але, побачивши, що на десерт подані панкейки, панянка залементувала так, що всі відвідувачі зацікавлено повернулись у наш бік. – Бабусині оладки?! Я і вдома могла їх поїсти!

Два роки роботи офіціантом у великому і пристойному ресторані дозволили мені вивести одну закономірність: чим багатша людина, тим краще вона ставиться до обслуговуючого персоналу.

Не вірите? Ось вам випадок з життя, що підтверджує мою позицію.

Відвідувачів в той день було хоч відбавляй. Я стояла на ногах з шостої ранку, але вигляду, що втомилася – зовсім не показувала. До всіх людей підходила з привітною посмішкою і обслуговувала як годиться. Тоді в ресторан увійшла неохайно одягнена жінка. Вона оглянула незадоволеним поглядом переповнене приміщення, фиркнула, побачивши мене, і поманила пальцем. Я вказала клієнтці на вільне місце. Жінка присіла. Я побігла за меню; дорогою встигла забрати порожні тарілки з сусіднього столика. Ця моя дія замовницю трохи розсердила.

– Можна швидше? У мене мало часу, а їсти дуже хочеться.

З меню дівчина вибрала французький суп “Буябес” (між іншим, одна з найдорожчих страв), а на десерт попросила принести що-небудь на свій розсуд. В якості напою відвідувачка вибрала італійське ігристе.

Довго чекати їй не довелося. Менш ніж через півгодини замовлення в повному обсязі стояло на столі, але, побачивши, що на десерт подані панкейки, панянка залементувала так, що всі відвідувачі зацікавлено повернулись у наш бік.

– Бабусині оладки?! Я і вдома могла їх поїсти!

– Пані, це не оладки, а мигдальні панкейки з мусом крем-брюле і ягодами, – пояснила м’яко я. – Дуже пишні і ніжні на смак.

З горем навпіл вимоглива панянка пішла з ресторану, але перед тим як піти, вона, з моєю допомогою взяла із собою бабусині оладки і упакувавши їх в сумку, з гордовитим виглядом сказала: “Я залишилася незадоволена цим невиправдано розхваленим закладом, а особливо незадоволена роботою офіціантів”.

У той же вечір мені довелося обслуговувати заміжню пару. На вигляд це були дуже багаті люди, але що найголовніше – вони були вихованими, скромними і тихими. Їм не були потрібні кулінарні шедеври, вони вибирали страви прості, але поживні. Зі мною були дуже ввічливі. Йдучи, побажали гарного робочого дня і залишили чайові.

І я задумалася: людину міняють гроші чи їх відсутність?..

Ольга 25 років.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook